Endrils. Saga. Dusk.

Nightmare

Опинившись у кімнаті, я замкнув двері й перерив стіл догори дриґом у пошуках старих навушників, які примітив десь недавно. Знайшовши, я під’єднав їх до маленького кишенькового плеєра. Я вирішив послухати подарований Елісон диск — один із її улюблених гуртів, що як на мене було геть не звично. Я старався завжди бути в тиші, але зараз мені терміново потрібно було послухати хочаб щось. Ха цей не дуже довгий, але і не дуже короткий час, музика почала мені подобатись.

Вона звучала у моїх вухах і заспокоювала, звичайно стару параною так просто не викинеш, але мені було це потрібно. Змиритись з тим, що мене найдуть і вб'ють. Я вважав, що давно змирився, але бачачи лиця тих людей...мені стає важко на душі, хочеться знову втекти.

Терапія подіяла. Різкий барабанний бій унеможливлював мислення — заради чого, власне, все й робилося. Я знову й знову прокручував диск, повторюючи кожне слово, поки врешті-решт не провалився у сон.

…Розплющивши очі, я побачив знайоме місце. Розуміючи в глибині свідомості, що сплю, я впізнав зеленкувате світло лісу. Я чув, як десь неподалік розбиваються об берег велетенські хвилі, знав, що зможу побачити сонце, якщо знайду вихід до океану. Я спробував йти на звук, та раптом з’явився Метью Бойд, схопив мене за руку і потягнув назад, до найтемнішого куточка лісу.

«Що трапилося, Мет?» — запитав я. Все, що зараз відбувалось, сильно мене дивувало і одночасно лякало.
Він щосили намагався зламати мій опір, а я не хотів повертатися в пітьму. На його обличчі застиг зляканий вираз.

«Біжи, Ніл, тікай!» — шепотів він, біліючи від жаху, і це було так дивно, коли з темного кольору шкіри, перетворювався в білий.

«Біжи сюди, Ніл!» — впізнав я голос, Елісон, який кликав мене зі зловісної гущавини; її самої я не бачив.

«Навіщо?» — запитав я, вириваючись від Бойда, відчайдушно прагнучи повернутися на сонце.

Але він раптом, випустив мою руку, заскавчав і затремтів, падаючи на вологий лісовий настил. Я заніміло дивився, як він звивається на землі.

Як тільки я хотів вимовити, хочаб якесь слово Бойд перевернувся на великого чорного вовка з чорними очима. Вовк побіг у протилежний бік, до берега. Шерсть на спині стала дибки, з-поміж вишкірених ікл із пащеки долинало низьке ричання.