Endrils. Saga. Dusk.

question

Я піджав вуста.

— Чому ти захищаєш мене?

Ендрю примружив очі і закотив очі, немов сміючись з чогось свого.

— Ти особливий.

— Це не відповідь, - я нестримався і закотив очі.

— Тоді, задавай питання правильно.

Зрозумівши, що більше я нічого до рота не візьму, Ендрю встав і поманив мене пальцем. Він був впевнений, що я піду за ним, що врешті решт я і зробив. Піднявшись з крісла, яке все ж було не надто зручним, я пішов за Міньярдом. Офіціантка хотіла ще щось сказати, але блондин просто пройшов мимо неї, а Ніл тінню за ним. Зупинившись біля стійки, біловолосий чекав, поки йому видадуть чек.

— Ми б хотіли розрахуватися, — він говорив тихо, твердо, у голосі чулося напруження. Здається, це спантеличило офіціантку. Він очікувально поглянув на дівчину.

— З-з-звичайно! — запнулася вона. — Ось, будь ласка, — витягнула маленьку шкіряну книжечку з передньої кишені чорного фартуха і віддала йому.

Наступної миті він тримав у руках чек, поклав його до книжечки й повернув їй.

— Решти не треба, — усміхнувся він, виходячи на вулицю.

Ніч була прекрасна, холодна, але така ж чудова. Я глибоко вдихнув повітря, все ще не міг повірити, що відбулось годину тому. Ендрю ж стояв около своєї машини і вдивлявся в безодні очі хлопця, який втупив свій погляд в нікуди. Міньярд не спішив, мовчки стояв і чекав, допоки Ніл не прийде до тями.

— Як ти мене знайшов? — це питання мене, до бісі цікавило.

Ендрю потягнувся за ручку машини і відкрив дверцята, очікуючи, що я врешті решт сяду в середину. Сильним подихом здійнявся вітер, який сколохматив мої пасма волосся. Ендрю, залишався таким ж дивовижно красивим. 

— Вистежувати тебе важче, ніж це, по ідеї, має бути. Як правило, я легко знаходжу будь-кого, чиї думки прочитав хоча б раз. — сказав Ендрю, коли я підійшов до його машини, аби сісти в середину.

Я впав в ступор, дивився на нього і просто кліпав очима. Себто, він тільки що сказав, що читає думки?

— О Боже, ти читаєш думки? —  майже прошепотів я.

— Ти читав мої думки?

— Я не можу прочитати твої думки, — здається Ендрю потрібна невеличка перерва, від протяжного базікання.