Endrils. Saga. Dusk.

difficult

Люди довкола розпилювали нас надвоє, в мене складалось відчуття, що ми знаходимось не в школі, а в музеї. І в нашому з Ендрю випадку, ми - експонати. Коли ми врешті дійшли до столика і сіли на свої місця, я помітив, що він більше не розвертає стілець, аби сісти якнайдалі від мене. Навпаки, підсунувся поближче, але наші руки не торкалися одне одного.

На уроці ми дивились фільм і атмосфера навкруги була втішна, адже всі раділи, що пропустили лекцію вчителя. Я ж у свою чергу міг думати тільки про Дрю і до болю відчувати, що він перебуває на відстані пари сантиметрів. Я відчув, як по тілу біжить несподіваний електричний розряд і зразу ж пропадає. Здається я вже дуже давно збожеволів, адже у нормальних людей - не бувають такі феєричні повороти в житті.

Я не міг втримати короткі погляди, які кидав в сторону Міньярда. Він був так близько, а урок тягнувся нестерпно довго. Мені не вдалося зосередитися на фільмі, я навіть не запам'ятав теми. Марно намагався розслабитися, та електрична напруга, джерелом якої, схоже, було тіло мого сусіда, не спадала.

Коли продзвенів дзвінок, мої очі полегшено закрились і одразу розплющились, аби ніхто нічого не помітив. Але я забув, що Ендрю, бляха, Міньярд підмічає все, що стосується його цікавості.

- Що ж, ходімо? - запитав хмуро Ендрю, граційно підіймаючись з свого місця.

По розпорядку дня у мене дальше фізкультура. Мені кортіло застогнати від досади. В мене була надія, що врешті решт мені не доведеться йти на неї.

- Ти якийсь задуманий. - врешті від моїх думок мене витягнув Дрю.

- Думаю про кінець нашої розмови в кафетерії.

- Я вже казав, але повторюсь, у тебе немає самозбереження, - сказав Ендрю закотивши при цьому очі.

Він невпевнено простягнув руку, затримавши її не надовго, аби побачити дозвіл в моїх очах. Потім швидким рухом провів кінчиками пальців по моїй щоці. Його шкіра була звично крижана, та слід від доторку здавався небезпечно гарячим - ніби я обпікся, хоча не встиг відчути болю.

- Ми поговоримо про це пізніше.

Він мовчки розвернувся і швидко попрямував геть.

Я впевнено зайшов у спортзал. Поплентався до роздягальні, швидко натягнув форму, пам'ятаючи при цьому, що навколо вештаються якісь люди і потрібно робити все дуже швидко. На уроці в нас була гімнастика і підготовка до легкої атлетики. За половину уроку, я неправильно приземлився і це побачив вчитель. Він посадив мене на лавку і до кінця уроку, я тихенько просидів збоку. Коли ж продзвенів дзвоник до мене підійшов Джеремі.