мені на думку більш нічого не спадає,
але я не втрачала свідомість,
на щастя, про тебе ніхто не питає,
не довподоби мені ця невідомість.
вогонь мій у серці згасає,
але я не втрачала терпимість,
злість моя всередині палає,
до мене приходить сміливість.
коли біль потроху стихає,
вертається до мене чутливість,
а коли нікого немає,
мною керує правдивість.
чому коли хтось сумує,
на мене находить сонливість?
а коли хтось із мене кепкує,
не відчуваю свою особливість?
якщо мною хтось і керує,
то тільки моя вередливість.
