сьогодні я не бачила сонця,
небо втратило свій окрас,
раніше я дивилась у віконце
і сподівалась на майбутнє для нас.
я не виходжу з кімнати,
не спілкуюсь ні з ким вже в котрий день,
намагаюсь минуле наздогнати,
повернутись у гущу натхнень.
я втратила сенс у розмовах,
мовчки сиджу в темноті,
кожна ніч проходить в тривогах,
я опинилась немов в пустоті.
немає бажання гуляти,
телефон набридати почав,
якби мене перестали чіпати,
мій мозок тоді б промовчав.
я просто не можу збагнути,
як час так швидко летить,
я не встигаю відчути,
де у мене так сильно болить
