Чи бачив він когось, хто був гарніше у печалі,
Аніж вона, покрита тінню сірих днів?
Чи ще шукав він у чиїхсь очах такі деталі,
В які закохувався просто так, без зайвих примх?
Чи бачила вона, як він посмішку свою ховає?
Чи відчувала на собі той тихий погляд мрій?
Він квітами кричав: «Я так тебе кохаю!»
І йшов до неї пішки сотні тисяч миль.
Вона тим квітам воду кожен день міняла.
І серед сірих фарб доби задумувалась про любов,
Адже вона так сильно ще ніколи не чекала,
Як на хлопчину з квітами, що дарував тепло.
— 08.11.24
