Пігулок можна не пити:
Я буду терпіти.
І буду кричати: «Боже, збав!
Чому мене ти для муки обрав?»
Я буду слухняною, вдячною, щирою.
Якщо треба так буде, то стану я милою,
Вирву із себе всю злість.
Я буду каятись, а ти… повернись..
Не кидай мене, не треба зітхання,
Не поводь себе так, наче це час прощання.
Не дивися так жалісно в мої очі,
Навіть якщо увесь світ проводжає охоче…
Повернися, повернися до ночі.
Не посміхайся так сумно у спину,
Не сприймай, як належне, все без упину.
Ти чуєш мої благання? Ти чуєш, сину?
Я вірю... Я знаю… Дні плинуть…
Не можеш мене ти залишить та згинуть,
Бо кожного дня молитви з уст линуть.
Я буду чекати на тебе вдома,
Хоч йтимуть роки і моритиме втома.
Чекатиму доти, доки не зустріну я Бога.
