Довіритись тобі не важко,
Але цей облік ангела – омана.
І згадувать про час занадто тяжко,
Бо твій чудесний голос – манить.
Твій сміх і зараз в пам'яті зостався,
Твою усмішку у серці бережу,
І те, як до руки торкався,
Нічиїм доторком уже не заміню.
Від нас обох залишився лиш холод,
Твої думки про мене – не змінить.
І пісні, що я слухаю – виводять,
Можливо, тобі можна подзвонить?
Я пам'ятаю всі наші розмови,
Коли було нема з ким говорить.
І зараз, закривши обличчя рукою,
Цю печаль немає сил звільнить.
Я пам'ятаю кожні твої вчинки,
У них тонула вся моя любов.
І я була готова все забути,
Хоч і завмира у венах моя кров.
А може, це жартує доля?
Де ти стоїш, туди іду і я.
І де та славна «сильна воля»,
Якщо від погляду в очах твоїх тону я вся?
