Поглянь у вікно, ти побачиш картину,
Там бігали діти малі.
Сміялись і плакали, миленькі
І зараз зостались одні.
— Мій таточку, любий, куди ти зібрався?
Питали ті діти із блиском в очах,
А батько дививсь, і сумно всміхався:
— Я гратись у бій, на мечах.
Пройшло кілька днів, його все нема,
Діти питають у мами:
— Мамо, де тато, бій не пройшов? Скажи, він вернеться снігами?
Вона стоїть як німа,
Дивиться лиш в одну точку.
Як їй сказати блискучим очам,
Що від нього не було ні дзвіночка?
Діти почули вмить свист від ракет,
Злякані підбігли до мами
— Мамо, наш тато дограв?
Він прийде? Він буде тут разом із нами?
А мати мовчіть, упала сльоза,
Упала і друга і третя.
— Дограв, мої любі, дограв..
Тільки на іншій планеті.
