Я хочу додому, у світ без війни,
До цілих, незламних домівок.
До стежок, що чисті від мін,
Ходити босоніж без куль із гвинтівок.
Розбите стекло із краплями крóві,
Уламки ракет та зірвана стеля.
У мене забрали дитинство та спокій,
Друзів, батьків та оселю.
Повітряна тривога. Свист. Вибух.
Сльози. Молитви. Рятуйте!
Хтось у завалах випустив дух,
А ви кричите: «Не лютуйте»?
Сотні років страждає країна,
Наш народ знищують кáти.
Спільної біди незмінна причина,
Все та ж росія проклята.
Я жадаю помститись за брата,
Якого жорстоко убили в потилицю.
Я ненавиджу. І я не пробачу,
Хай із ворога попіл сиплеться!
Недоречне співчуття до вбивць!
Я волію їх всіх повбивати!
Я не забуду дітей, що колись,
Втратили від їхніх рук мати!
Я не хочу ніколи чуть мову,
Якою вони катували.
З ножем витягали по слову,
І змушували всіх нас страждати.
росія забрала у мене життя,
Забрала надії та мрії.
І допоки вона буде жива –
Ми будем вмирати та гинуть.
