Скажи, що кохаєш мене

9

—О. Так.— Джісон відчуває, як палаючий румʼянець зʼявляється на обличчі та вухах. Останній раз дивиться в очі, та відводить погляд, відсажуючись подалі.— Вибач.

Мінхо також сідає в позу лотосу, трохи згорблючись, та ставлячи руки на коліна. Він закусує губи, блукає поглядом по підлозі поряд з Ханом.

Що Мінхо повинен думати?
Сприймати як жарт?
Як можна жартувати таким чином, коли тільки дізнався про орієнтацію друга?
Бажання думати про якийсь інший варіант, окрім як тупого жарту, у Мінхо не виникає.

— Вже пізно. Чи не час тобі іти?

—Точно. Авжеж. Де я поклав свої речі?— сам до себе звертається Джісон. Метушиться, ледь не запинається, очі швидко бігають по кімнаті, шукаючи, за що можна зачепитися.

Хан збирає усі свої речі та залишає квартиру Мінхо, який наостанок бажає йому гарних снів, та просить повідомити, коли він дістанеться дому. Мінхо залишається сидіти на самоті, лупаючи очима на вхідні двері.

Снігопад сьогодні по особливому чаруючий. Вулиця освітлена ліхтарями, нічне небо затягнуте хмарами, тож місяця не видно. Джісон спостерігає, як крихітні сніжинки потрапляють на його чорну куртку й тануть, залишаючи мокрі, ледь помітні серед інших, таких самих, сліди. У ресторані неподалік грає джаз. Він знову підіймає очі на вивіску, по причині якої він зупинився – чорний кіт з мікрофоном запрошує до третього поверху, заспівати разом улюблену пісню. Джісон теж хотів би почути спів Мінхо, поїсти з ним барбекю, погуляти вулицями. Що завгодно.

Мабуть Джісону не варто було піддаватися імпульсу. А чи було це імпульсом? Та чи є сенс турбуватися про це тепер?

Так, це сталося імпульсивно, неочікувано для самого Хана, проте він бажав цього взпродовж дуже довгого часу. А шкодувати не варто, принаймні зараз – тато так навчив. Якби міг, Джісон би з радістю поставив мізки на режим «літака», завалився у ліжко, та заснув, мріючи про Мінхо. Чи можна так?

Перетнувши поріг квартири, не вмикаючи світло, Джісон одразу кинув рюкзак на підлогу та пошкандибав до ліжка. На матір можна не чекати – по середах у неї нічна зміна.

Джісон швидко переодягнувся, та ліг у ліжко, замотавшись у теплу ковдру. Сьогодні холодно. Одразу, як голова торкнулася подушки, Хан видихнув з полегшенням. Розслаблено закрив очі, та приготувався засинати.