Скажи, що кохаєш мене

13

Сніг стабільно відсутній, скільки б Джісон не благав небо.

Після закінчення основних уроків він заходить до їдальні та купляє пиріжок з капустою. Смак такий дивний, ніби... капуста? Не може бути! Він закочує очі на свої ж думки та вочевидь хибні переконання. Шкільну їжу Хан припинив їсти приблизно з дванадцяти років і все тому, що його ще тодішній несформований мозок сприйняв один нещасний випадок, коли якийсь школяр отруївся, як загрозу для його власного здоровʼя. І чому б кухарці в шкільній їдальні пхати якусь хімію в пиріжки? Після того випадку Джісон не вірить ніяким жіночкам за прилавком. Хоча зараз, обмірковуючи все повторно, він спокійно їсть пиріжок, без страху за життя. Чим не досягнення? І до речі, доволі смачно.

— Хьоне!— гукає у невідомість Хан, підіймаючись сходами.

Нарешті він натрапляє на людину, яку очікував побачити. Мінхо сидить на сходинці та розглядає одну точку в стіні. Видимо, Джісон витягнув його із прострації – він кліпнув кілька разів, та повернув голову до Джісона, виказуючи своє привітання без слів - однією лише усмішкою.

Хан мовчки простягає йому свій залишившийся шматок пиріжка.

— Ну не хочеш, то як хочеш.— не дочекавшись жодної відповіді, муркоче він, забирає руку назад та сідає поряд з чоловіком.

Мінхо не встиг навіть зрозуміти що йому пропонували, коли за нього вже все вирішили, розчаровано глядить на парубка, що вже хихикає собі під ніс, задоволений своєю «витівкою». Дуже розумно.

— Даси спробувати,— більш стверджувально, аніж питально, промовляє Мінхо, і так само не чекаючи на відповідь притримує чужу руку з пиріжком та нахиляється щоб вкусити, мружачись.

Джісон вирячує на нього очі, та... Трясця. Такого він не очікував. І не тільки того, як швидко у нього якийсь без хатній кіт вкраде обід. Ніхто з них не думав, що Мінхо діятиме настільки швидко, що випадково торкнеться вологими губами сторони долоні і пальців Хана.

Мінхо відсторонився, задоволено жуючи тісто із соковитою начинкою, та через кілька секунд його щелепи зупиняються. Він щойно... ні. Щойно нічого не трапилося, йому тільки здалося. Хоча він досі відчуває все на своїх губах. А навіть якщо так, то це тривало всього лише одну секунду. Чи може, трохи більше, проте Джісон точно нічого не міг подумати.