Порви за мене з моїми стосунками

5. Навіть правильні рішення мають погані наслідки

Більше за все в останні роки Найон обожнювала тільки одне — кінець робочого дня. Коли залишається буквально хвилин двадцять до кінця зміни, гості кафе розходяться, а їй потрібно тільки протерти столики, перерахувати касу і переконатись, що усюди вимкнено світло та електричні прибори, щоб потім зачинити двері до самого ранку. В такі моменти Ім встигала навіть зробити щось по іншій роботі на комп'ютері, бо частенько бувало, що ніхто не приходив вже за годину до зачинення.

Що правда, сьогодні таке було б просто неможливо, бо на другий тиждень канікул та ще й у п'ятницю такого не могло б статись. Студенти зі школярами сиділи до останнього, насолоджуючись власними залишками відпочинку перед початком навчання вже в понеділок. Тому Найон з подвійною жагою очікувала на десяту годину вечора, щоб приїхати додому і доробити проєкт, який взяла на себе минулого тижня, а дедлайн горів полярною зіркою прямо над її головою.

— Імбирний лате великий і матча лате на... гречаному молоці.

Спочатку знайомий голос не викликав ніяких підозр, поки не запнувся, ніби і сам не зрозумів, що тільки що сказав. Найон підняла погляд, помітивши перед собою кусаючого губу Чіміна, який вдивлявся в екран телефону. Схоже, саме там і було написано, що йому потрібно взяти.

— Є вівсяне, соєве, кокосове, бананове, а також на основі рису з фундуком, — завчено проговорила Ім і посміхнулась черговою робочою посмішкою.

Пак на ці слова тільки прокашлявся і підняв очі, зустрічаючись поглядами з дівчиною. Ось кого він точно не очікував тут зустріти. Після останнього тижня навчання перед канікулами, здачі проєкту доценту Міну, вони майже не спілкувались, тільки іноді переписуючись в Какао. Чімін озирнувся, перевіривши, що за ним не стояла черга і трохи нахилився ближче, щоб його слова не почули усі в кафе.

— Ти хіба тут працюєш?

— Так, — знизала плечима дівчина. — Я так розумію, ти для Цзиюй матча лате береш?

Насправді, це було зрозуміло і без підтверджень, бо Найон краєм ока вже встигла помітити Чоу, яка сиділа майже перед нею і зосереджено — з щасливою і широкою посмішкою, — вглядалась в свій телефон. Чисто логічно, що переписку вона вела з Хосоком.

— Ніколи не розумів, як її можна пити, — зітхнув Чімін. — Порадиш, яке молоко краще?

— Я зроблю, — кивнула Ім, озвучуючи кінцеву ціну для напоїв. — Щось з солодкого?