Дівчинка для мафіозі

7 глава: Знайомство з другом/Розмова з мамою

Цікаво і дивно, що заради грошей, статків, багатств, люди готові руйнувати життя інших. Ніби весь світ крутиться навколо них вважаючи, що в них є на це право.

Ми приїхали доволі швидко, а можливо мені просто так здалося. Красивий, великий дім. Здається це заміський будинок, бо далі йде ліс. По-правді я заснула поки ми їхала, тому взагалі не знаю де ми знаходимося.
— Красивий дім, правда? – доноситься до мене красивий чоловічий голос, який зовсім мені незнайомий.
— Вітаю! – повертаюся до чоловіка, що стоїть вже біля мого чоловіка. — Красивий. – відповідаю йому. Темноволосий чоловік з карими очима. Так як і Бастіано широкоплечий.   
— Я Антуан Боккаччо. – протягує руку.
— Дженні. – торкаюсь його руки задля потискання. – приємно.
— Мені також. Твоя дружина красуня – звертається вже до Бастіана.
— Так. – посміхається й дивиться на мене.
— Прошу тоді, проходьте. – запрошує Антуан нас до свого будинку.
Залишок вечора ми проводимо в залі. Загалом Бастіано зі своїм другом розмовляють про бізнес, а я просто сиджу ледве не засинаючи.
— Твоїй дружині здається з нами скучно. – сміється Антуан вказуючи на мене.
— Дійсно. – Бастіано зразу переводить свій погляд на мене.
— Тоді на цьому все. Пішли я покажу вашу кімнату. – підіймається з дивану Антуан.
Кімната в яку привів нас друг Бастіана дуже красива та простора. Все в пастельних тонах, тому кімната виглядає дуже гармонійно.
— Йди в душ. – промовляє Бастіано коли ми залишаємося в кімнаті одні.
— Добре..– тихо промовляю.

Ранок почався з того, що губи Бастіана покривають мою шию приємними дотиками. Цілуючи до божевілля ніжно.
— Прокинулася? – ніжно промовляє до мене. У відповідь я киваю. — Антуан поїхав по справах, буде ближче до обіду. Що будемо робити?
— Не знаю.. – прикушуючи нижню губу.
— Зате я знаю. – накриває своїми губами мої. Його поцілунок стає все глибшим, що секунди.
Ми не можемо знати точно чи правильне рішення, що приймається під керівництвом почуттів, але ми можемо спробувати довіритися своїм почуттям.
Його руки вдало звільняють наші тіла від одягу. Проводячи рукою по тілі, викликаючи натовп мурашок.

Що ж в обіді ми спустилися в низ. Де на нас вже чекав Антуан.
— Щось ви пізно. Для сніданку так точно. – Сміється з нас Антуан.
— Ти вже повернувся це добре. Ми завтра в ранці вже поїдемо. – озвучує своє рішення Бастіано. Яке дивує мене.
— Втикаєш на один день раніше?
— Плани змінилися. Деякі проблеми в компанії. Треба приїхати та вирішити. – хмуриться Бастіано.
— Ну добре. Сідайте їсти, закохана парочка. – дражнить нас тим, що ми так пізно спустилися. А мої щоки спалахнули червоною фарбою.
Після обіду вони пішли розмовляти в кабінет Антуана, залишивши мене саму в залі. Я не могла знайти місця собі, тому просто увімкнула телевізор. Час йшов дуже повільно. Я ледве не заснула до вечора, доки чекала їх з кабінету. Ми повечеряли й пішли спати.
В ранці ми зібрали речі, попрощалися з Антуаном та поїхали додому. Так як ми дуже рано виїхали, то я попередила Бастіана, що планую сьогодні піти на пари. Він не став суперечити моїм словам, і по-правді я дуже цьому рада. Я б просто померла зі самотності в тому домі.
Після закінчення пар я вирішила піти додому пішки. Погода була така тепла та сонячна. По-справжньому літня, хоча зараз ще весна. Я так обожнюю таку погоду. Коли серце радіє просто від сліпучого сонця.
Насолоджуючись чудовою погодою я чую телефонний дзвінок. На екрані «мама». Стільки днів прийшло, а вона вирішила лише сьогодні зателефонувати.
— Мамо. – зніяковіло відповідаю.
— Доню, ти як? – запитує тихим голосом, в голосі чується тривога. Тривога, яка їй зовсім не властива.
— Ти реально? – дратуюся. — Тобі цікаво як я?
— Доню, я ж не хотіла, щоб так вийшло . Ну, що я могла зробити? Хіба могла я піти проти рішення Жерари?
— Щось мамо, щось! – злюся та підвищую голос. — Щось, щоб мені не довелося бути проданою, як якусь річ.
— Доню.. – перериваю.
— Досить! Просто скажи, ти знала, що батько винний таку велику суму грошей Бастіану? – випалюю на емоціях при бажанні кинути слухавку.
— Я ж надіялась, що він знайде спосіб виплатити борг.
— І правда знайшов, - з нотками істеричного сміху. — продав мене в знак виплати боргу. Чудове рішення!
— Доню... – кидаю слухавку не бажаючи слухати виправдання.