Дівчинка для мафіозі

11 глава: Знайомство з мамою Бастіана

-Вітаю! Проходить! Ваша мати вже чекає на вас. А з вами, я так розумію, ваша чудова дружина. Правильно? - доброзичливо посміхається Торква́то Та́ссо.
Взагалі мені він подобається, як лікар у галузі психіатрії. Він прикладав багато зусиль, щоб моя мати пішла на поправку. Але, що поробиш якщо вона сама не хоче відпускати цей момент життя. Вона за нього так тримається, що тут ніякий лікар не допоможе.
-Так. Це моя дружина - Дженні Антонеллі. - вказую на свою красиву дружину. Виділяючи її призвіще. Хоча він не стане з нею загравати, мені все одно хочеться, щоб він усвідомлював своє становище. Ще півроку тому про нього ходили чутки, що він має відносини з молодою дівчиною. Як до лікаря в мене питань немає, але те як він оглядає її, мені не довподоби.
-Дуже приємно з вами познайомитися, місіс Антонеллі.
-Мені також, Торквато Тассо. - посміхається у відповідь. Вона почала вчити італійську. І зараз я бачу, що не дарма. Було б їй не зручно, якщо вона взагалі незрозуміла ні слова.
Залишивши Дженні в залі, ми з Торквато Тассо відійшли поговорити про психічний стан моєї мами з містером Тассо.
Вийшовши з кабінету, Торкват провів нас в кімнату, для розмови з моєю мамою.
-Привіт, мамо. - вітаюсь з матір'ю.
Зазвичай вона нічого не відповідає мені та й слухати не сильно хоче. Та цього разу вона подивилася на мене таким теплим погляд, як майже вісімнадцять років тому. Насправді на мить життя перед очима стало. Пролетіли спогади пов'язані з нею в моїй голові. Я все дивлюсь і не можу повірити, що нарешті. Нарешті, це сталося.
-Це моя дружина. Її звати Дженні. Ми одружилися не так давно. Вона дуже хороша дівчина. - отямився та представив Дженні.
-Вітаю, Александа Антонеллі. Бастіано говорив, що раніше ви дуже любили шоколад, тому я приготувала для вас пиріжечки з шоколадом. - моя дружина протягує бокс з пиріжками.
-Ти красива.. - промовляє мама вперше за сімнадцять років при мені.
Сказати, що в мене серце чуть від радості не вистрибнуло - це нічого не сказати. Моєму щастю не було меж. Я стільки років не чув її голос. Той голос, що я безмежно любив. Що снився в снах, повертаючи мене в дитинство.
-Дякую вам. - щиро дякує моїй мамі Дженні.
-Мамо, ти як себе почуваєш. - підхожу та бере їх за руку.
За те руку, що була така рідна для мене. Як ж я люблю її. Моя найрідніша людини. Моя прекрасна мама.
-Все добре. - я прекрасно бучу, як вона відводить свій погляд від мене.
-Мамо, я так сумував за тобою. За твоїми теплим руками, за твоїми словами. Мам, я так сильно тебе люблю. Ти так потрібна мені. - я коротше кажучи не зміг стриматися.
Почав обіймати свою найріднішу людину. Ту, що мені так не вистачало останніх сімнадцять років. Ту за якою я до жаху скучив.
Мама - це моя перша кохана жінка, а Дженні друга і остання. Я уявити без них не можу свого життя. Без цих двох жінок мені навіть весь світ не буде непотрібним. Хіба є сенс у всьому світі якщо поряд не буде моєї мами і моєї коханої дружини? Немає без них ніякого сенсу. Лише поряд з ними мені хочеться жити.
-Сину, прости мене. - тихо говорить моя рідненька мама.
-Швидке одужуй. Я хочу, щоб твій погляд був живим і щасливим, як вісімнадцять років тому. Прошу тебе, мамо, відпусти те жахіття.

Дженні

Ми залишились одні з його мамою в кімнаті. Бастіано пішов поговорити з лікарем Торква́то. А я лишилась біля його матері. Я і уявити не можу, що пережив Бастіано. Він залишився морально без мами у підлітковому віці. І лише зараз він зміг знову з нею поговорити. Я і уявити не можу, що він відчував коли кожного разу його мати просто мовчала, дивлячись в пустоти. Який біль він відчув бачивши, як мама не може відпустити минуле.
-Бастіано дуже сильно вас любить. По-правді скажу мені здається, що він досі скучає за вашим ромашковий чаєм. Йому дуже вас не хватає.
-Ромашковий чай? - дивиться здивовано на мене.
-Так... За вашим чаєм.
-Мені так соромно перед ним. Він ні в чому не винний, а я наказувала його своїм мовчанням за вчинки батька. Його батько вбив на моїх очах мого брата. Того дня він жорстокого вбив його. - з очей жінки лилися сльози. - Кожної ночі я бачила, як він вистрілює в нього чотири пулі. А потім холоднокровно розрізав його тіло на п'ятнадцять частин. Я бачила як кров витикала з його жил. Він весь був в крові. І все це мій чоловік зробив йому за те, що мій брат зрадив його. Розповівши важливу інформацію одному з поліцейських. Тоді через нього в чоловіка з'явилися проблеми і саме так він вирішив йому помститися.