Дівчинка для мафіозі

8 глава: Цей день вже не виправити?

Додому йду вже без того настрою, що був до розмови з мамою. Більш природа не здається дивовижною та чимось захоплюючим. Думки свого роду депресивні і, як смішно це б не звучало хочеться піти кудись де мене ніхто не знайде. Хочеться просто сховатися від своїх проблем. І почекати коли вони перестануть виглядати такими велетенськими. Так я знаю, що це звучить по дитячому. Настільки по-дитячому і безвідповідально, що мені соромно за свої думки та бажання.
Настрій в мене, як ніколи пригнічений. Думками повернулася в той день. Тоді коли я прийшла від подруги з хорошим настроєм. Та мій настрій вмить зник від атмосфери в моєму домі. А коли дізналася, що маю стати іграшкою для жорстокого мафіозі, то на якусь мить впала в депресію. Тоді так страшно було. Ніби весь світ валиться на мене одну. І навіть не має того кому я можу довірити цей тягар. Бастіано тоді лякав мене лише одним рухом своїм. Я так боялася, що він зробить мені боляче. Так боялася, що буде постійно примушувати. До жаху боялася за себе, за своє тіло, за свої мрії.
Хоча зараз я перестала так сильно боятися за себе. Почала в якійсь мірі довіряти тому, хто зветься моїм чоловіком. А зараз знову ніби повернулася в той день. Знову той страх, та безвихідність. І слова, що не виходять з моєї голови: вони відмовилися з вами прощатися. Крутилися та повторювалися в моїх голові щохвилини.

Бастіано

Коли повернувся додому, то спершу побачив Дженні, що спала на дивані, скрутившись колобком. Вона виглядала так жалібно, що мені здалося, що щось сталося.
Зразу розпитав охорону, вони сказали, що вона повернулася додому трохи заплаканою та спустошеною. Саме так і сказав Алекс, він у нас типу психологією цікавився. Тому серед охорони його рахують особистим психологом.
Повернувшись в дім став готувати для нас вечерю. Хотів, щоб прокинувшись вона змогла поїсти та відчути хоча б якесь полегшення свого тягаря.
Я добре запам’ятав, що вона говорила про те, що обожнює плов. А якщо вона його обожнює, то настрій повинний хоча б трохи підвищиться від нього.

Закінчивши готувати, я пішов приймати душ та перевдягатися в домашній одяг.
—Ти вже прийшов? – встає з дивану Дженні коли я підхожу до неї.
—Так, а я бачу ти вже прокинулася. Здається в тебе був важкий день.
—Мені телефонувала мама. Що хочеш на вечерю? – переводить стрілку з однієї розмови на іншу. Відкрито натякаючи, що не хоче про це говорити.
—Я вже приготував нам вечерю, bellezza mia. Йдемо вечеряти. – беру її за руку та веду до нашої кухні.
За столом я наставляю миски та накидаю плова. По-правді вона, як дитина раділа з того, що буде вечеряти саме пловом. Тисячу раз повторивши, що справді не думала, що я запам’ятаю.
—Красуня, хіба ти не пам’ятаєш,  що я говорив, що вважаю важливим проявом любові, коли людина запам’ятовує дрібниці про іншу людину. Я пам’ятаю все, що ти мені говорила. Пам’ятаю, як ти говорила, що любиш грати в бадмінтон. І, що обіцяла навчити мене. Також ти сказала, що останнім часом не було часу на гру. Пам’ятаю, що твої улюблені квіти – це гіпсофіла. Тобі подобається, що навіть засохлі виглядають по-особливому. Також ти говорила, що в дитинстві хотіла собаку «шіба-іну», але коли виросла зрозуміла, що не хочеш нести відповідальність за тваринку...
—Ти так уважно слухав мене? – перебиває мене. Вдивляючись в обличчя, чекаючи підставу.
—Звісно. Ти моя дружина, тому я хотів знати про твої вподобання. Хотів знати, яка ти. Їмо вже, - переключаюся на плов. — а, то їжа остиває.
—Дякую тобі. – промовляє дивлячись не на мене, а в миску з пловом.
—А тепер розкажи, що такого сказала тобі твоя мати, що ти була так засмучена.
—Нічого такого. – виправдовує свою матір. — Просто вона вирішила подзвонити лише сьогодні. Чому вона згадала лише зараз? Хіба весь час їй не було цікаво, як я? Хіба мати не повинна турбувати про свою дитину?
—Можливо в неї були якийсь причини. – говорю повну нісенітницю, не знаючи, як її підтримати.
—Можливо. – пожимає плечима.
Після вечері ми пішли спати. Ранком вона прокинулася раніше, щоб підготуватися до пар. Моя дівчина така відповідальна. Вона дуже старається, в її мріях стати хорошим та відомим дизайнером. І я хочу бути тим, хто підтримає її в усіх починаннях. Тим з ким вона зможе ділитися переживаннями та довіряти. Розповідаючи найбільш заховані таємниці, які вона не хоче говорити нікому.