Вова відкрив дверку переднього сидіння для Аліни.
Вова— Прошу)
Аліна— Боже, який джентльмен!
захоплено промовила вона.
Вова—сідай,і не воркай!
Аліна сіла в машину. Вони їхали в тиші, але коли під'їжджали, Вова заговорив
Вова — Що завтра будеш робити?
Аліна— Хочу прийти на ваш матч.
Вова— То ти завтра будеш вболівати за мене?
Аліна— Не за тебе, а за команду!
Вова— Ти можеш не брехати, я знаю, що ти в мене закохана!
Аліна— Бражко , ти знав, що ти дуже самозакоханий?
Вова— Що? Справді?
З насмішкою сказав хлопець
Аліна— Ти що, смієшся з мене?
Вова—Ну, то що, закохана в мене?
Аліна— Ні, бо ти самозакоханий нарцис!
Вова— Але ти ж закохана в цього самозакоханого нарциса!
Аліна— Вов, не замахуй!
Вова— Ну що, приїхали.
Аліна— Дякую, бувай!
Аліна вже хотіла виходити з машини, але Вова зупинив її за руку і притягнув до ніжного поцілунку. Його губи були, як солодка вата, якою Аліна хотіла насолоджуватись кожну мить, яку проживала. Дівчина відповіла на поцілунок, але відсторонилась від нестачі повітря.
Аліна — що, це тільки, що було?
Вова— Я ще раз переконався в тому, що ти мене кохаєш !
Аліна— Ні, це просто була хвилинка слабкості !
На обличчі Вови з'явилася посмішка, як і у дівчини.
Вова— Мм... слабкість?
Аліна—Слабкість. Бувай.
Вова—зачекай хвилинку.
Вова потягнувся на заднє сидіння і дістав футболку "Динамо" з його номером і прізвищем.
Вова— Це тобі. Якщо не любиш мене, то одягнеш.
"Не любеш" промовив Вова з сарказмом.
Аліна взяла футболку і поцілувала хлопця в щічку.
Аліна— До завтра. Па.
Вова— Па-па.
Аліна пішла в будинок.
Аліна— я вдома!
Мама—а чому так пізно? Уже пів на одинадцяту! — обурилася мама
Тато— І хто тебе підвіз? чому ви так довго теревенили в машині?
Аліна— Тату, це, що допит?
Тато— Відповідай, — батько крикнув на Аліну.
Мама— Не кричи на неї,
Втрутилася мама
Мама— То що, доню, хто підвозив?
Аліна— Вова,Бражко.
Тато—Це що, ти так з Юлею гуляла? Як тебе занесло до нього в машину?
Аліна— По-перше, не кричи на мене. А, по-друге, нас з Юлею гукнули хлопці на каву. Її— Влад, а мене — Назар. Ми в компанії пили каву і говорили. А потім Назар не дозволив їхати на таксі, бо вже було пізно. І Вова визвався відвезти. От і все.
Тато— Чому так довго прощалися, га?
Мама— Так, Алінко, йди спати, бо батько хоче багато знати, — втрутилася мама.
Аліна— На добраніч.
Тато— Я щойно запитав, чому так довго прощалися і що в тебе в руках? — не вгамовувався тато.
Аліна— У руках в мене футболка Вови, а довго тому що...
Тато— Ви зустрічаєтеся?
Аліна— Ні.
Тато — Тому, що, що?
Аліна — Я не хочу відповідати на твоє питання. Я йду спати.
Тато потягнув доньку за руку.
Аліна — Ай, що ти робиш, мені боляче!
Тато — Відповідай!
Аліна — Не хочу.
Тато— Я кажу, відповідай!
Аліна— Так, так, ми зустрічаємося! — уже кричала дівчина.
Тато— Та ти ще не повнолітня, а він старший на 5 років! Малолітня повія!
Мама— Та, що ти кажеш?!
Мама впала в шок, а дівчина вирвалась з рук батька і побігла наверх.
Ось чому дівчина хоче швидше стати повнолітньою. Батьки контролюють її постійно. Постійні скандали .
Аліна пішла в душ, перевдягнулася і лягла спати. Вона довго не могла заснути, але через дві години нарешті заснула.
Прокинувшись зранку, дівчина пішла вмиватися і збиратися, адже, хотіла завчасно приїхати на стадіон. Дівчина одягла джинси і футболку Вови. Їй подзвонила Ліза, дівчина Назара.
Ліза— Аліна!
Аліна — О, привіт, Лізо.
Ліза— Привіт! Назар казав, що ти йдеш на матч. Тебе забрати?
Аліна— Так, якщо можна.
Ліза— Добре, буду через годину.
Аліна—добре
