Вова—ви де так довго?
Зіна— Те ж саме питання.
Влада— Ми гуляли, розмовляли.
Вова— Йдемо ,зараз на тренування,
Аліна— Кіт, я хочу їсти, — скривилася дівчина.
Вова-я тебе зараз приб'ю!
Аліна— Скільки часу у мене є?
Зіна— Ну, в принципі, встигнеш ще півгодини
Аліна— Всіх люблю і побігла.
Зіна-Влада —біжи!
Пара засміялась, і Аліна побігла в столову. Хлопець крикнув їй навздогін:
Вова— Я чекатиму в нашому номері,
Аліна— Добре! — Дівчина побігла в столову, поїла і пішла в номер. По дорозі вона почула голос Антона:
Антон— Ну, привіт!
Дівчина різко повернулась, і їй на обличчя накинули тканину. Вона намагалася вирватися, але знепритомніла.
POV Вови
Вова прийшов у номер. Пройшло півгодини, а Аліни досі не було. Він думав, що дівчина ще їсть, тому не звернув уваги, але все ж був стривожений, відчуваючи недобре передчуття.
Хтось постукав у двері. Вова пішов відчиняти — за дверима стояв Влад.
Влад— О, Вов, пішли гукай Альку, автобус чекає, — сказав Влад.
Вова— А Альки немає. Я думав, вона в столовій, — відповів Вова.
Влад— Ні, її там немає. Я щойно там був.
Вова— У якому сенсі «немає»? Де вона? — Вова стривожився, вибіг і побіг на рецепцію. Там йому сказали, що Аліна нікуди не йшла і її не бачили.
Влад— Але де ж поділася Аліна? — запитав Влад.
Вова— Я не знаю, куди дзвонити, що робити... — відповів Вова.
До них підійшла Влада.
Влада— Я знаю, — сказала вона.
Вова повернувся, чекаючи на пояснення від друзів.
Вова— Що там, Влада?
Влада— Це Антон.
Вова— Що? Чому? Як?
Вона розповіла, що коли вони гуляли, Аліна зізналася, що протягом двох днів їй приходили погрозливі СМС. Вова закрив обличчя руками.
Вова— Але чому вона не сказала мені? Чому? Чому? — Він сидів у розпачі, поки друзі намагалися його заспокоїти.
