Ранок, шоста ранку. Охоронець зайшов у кімнату до Аліни.
Охорона— Аліно Ігорівно, вставайте, через годину виїзд до Польщі.
Аліна— Вийди нахрін,
Охоронець - але
дівчина підняла голову на нього і гримнула:
Аліна— Закрий двері з тої сторони.
Охоронець вийшов, а дівчина встала. Всередині було пусто, а лице було запухле. Дівчина вмилася, доскладала речі і зрозуміла, що не знає, коли повернеться назад до України. На очах у неї з'явилися сльози.
А худі хлопець стояв на ліжку . Дівчина тихо проговорила:
Аліна— Я вернусь, але сподіваюся, ти знайдеш своє щастя.
Взявши худі, дівчина пішла до виходу. Коло вхідних дверей стояли мама, батько і охорона.
Мама— Це твоє худі?
Дівчина мовчки вийшла до машини і сіла в неї.
З того моменту минуло 4 роки. Сьогодні дівчині 22 роки.
Дівчина у барі в Барселоні з подругою Амалією.
Аліна— Я піду вип'ю, .
Дівчата не дуже дружила, просто ходила в клуби, і все. Подруг у неї не було. Амалію дівчина дружила лише на зло батькам. В дівчини зʼявився хлопець його звати Ектор. Ектор Форнс.
Дівчина вивчилася на прокурора і стала фотографом, як мріяла. Вона виконала свою мрію і працювала фотографом у ФК «Барселона». З Юлею дівчина спілкувалася рідко, але з Мирою і Христом — кожного дня. З Назаром теж підтримувала зв'язок, навіть рідше , ніж з Юлею.
Дівчина не стримала обіцянки і вже через тиждень у Барселоні порізала вени. Вона порізала вени, але через 10 хвилин зрозуміла, що не хоче вмирати. Під рукою була пов'язка, якою вона обмотала рани, і поїхала в лікарню.
Дівчина стояла біля бару в Барселоні і замовляла віскі.
Аліна — Чотири віскі,
Бармен— А вам не забагато?
Аліна— Тоді за питання платять ?
Бармен подав їй чотири віскі, і дівчина, випивши їх залпом, встала і пішла до виходу.
Амаль-ти куди? Це ж тільки перша ніч! — запитала Амаля.
Аліна— Ектор вдома чекає. Буває,
Амиль— Ну, буває,
Дівчина викликала таксі і поїхала додому. Зайшовши в будинок, вона побачила, що Ектор спав на дивані.
Аліна— Я вдома,
Ектор— Як у клубі? Все, віскі випила?.
Аліна— ні ще трохи залишилося, я спати,
Ектор — Окей.
Дівчина піднялася на другий поверх будинку, перевдягнулася і лягла спати. Рано-вранці її розбудив дзвінок. Це була Мира. Дівчина взяла трубку.
Мира— Привіт.
Аліна— Привіт
Мира— Ти що, ще спала? .
Аліна— Так, ха-ха-ха
Мира— Що там у тебе з Ектором?
Аліна— Ну, ти ж знаєш, що з Ектором ми живемо разом, як друзі
Мира— Ладно, я не за це дзвоню.
Аліна— Що сталося?
Мира— Тут у Вови , здається, була помовка, що
Дівчина випустила телефон із рук.
Аліна — Ні, ні, ні, — почала вона шепотіти. В неї почалася істерика.
