Аліна - спитай в свого чоловіка
Мама-мій чоловік — твій батько?
В Аліни були сльози на очах. В неї почали текти сльози частіше.
Аліна -у мене немає батька.
Мама-яке право ти маєш так говорити?!
Дівчина, слухаючи маму, просто побігла до себе в кімнату.
Всередині в неї все рухнуло, так само, як і у хлопця. Перенесімося до Вови.
Вова-Аліно, ні!
За хлопцем вибіг Влад.
Вово-але чому вона так зі мною?
Влад-Чесно, Вово, хз,
Вова зайшов у приміщення і пішов до Мири.
Вово-Мир, що тільки що було? — Хлопець був злий, а Мирослава плакала.
Мира-Вово, вона... а що вона сказала?
Вова— Вона сказала, що все було помилкою, вона збрехала?
Вова був ще більш розлючений.
Мира-, вибач, я нічого не можу сказати.
Вова вдарив кулаком по стіні.
Вова— Шалава!
Мира— Не говори так, ти будеш жаліти!
Вова— Жаліти? Справді жаліти... Вона викликала в мене почуття і кинула! Поїхала до якогось нареченого, про якого ніхто не знає!
Мира— Що? — Мира була в шокові від слів Вови.
Вова— Вона сказала, що їде до нареченого в Іспанію.
мира— Вово, я справді не знаю... вибач, але мені потрібно побути самій, — відповіла Мира, плачучи.
Вова вийшов із шоуруму, навіть нічого не сказавши Владу. Сівши в машину, хлопець поїхав додому.
Дома він відкрив квартиру і зрозумів, що любить дівчину . Квартира нагадувала йому про зрадницю. В пральній машинці лежала його футболка, яку дівчина кинула. Це була та сама футболка, в якій дівчина була на матчі.
Вова— Вона досі пахне її парфумами, — прошепотів Вова. Хлопець заплакав.
Автор— Я хочу поламати ці стереотипи, що хлопці не плачуть. Це неправда, це емоції, і вони є у всіх, хлопець пішов на кухню по алкоголь. Він вирішив забутися в алкоголі, як це зробила й дівчина.
Переносимося до дівчини. Вона лежала і дивилась на стелю. На деякий момент їй здалося, що вона сходить з розуму. Вона почула стук у двері.
На годиннику була друга ночі.
Аліна— Хто там?
До кімнати зайшов батько. Дівчина підскочила з ліжка.
Аліна— Вийди негайно! —
Тато— Що? Чому? Я хочу для тебе кращого, — сказав батько. — А ти що, поїхала до того невдахи і кинула навчання
Аліна— Закрийся! Ненавиджу тебе!
Батько підійшов до дівчини і дав їй ляпаса.
Аліна— Аааа! — закричала Аліна, вхопившись за обличчя. — Ненавиджу!
Батько лише пішов до виходу з кімнати і сказав:
Тато— Візьми речі склади. Завтра виїзд о 7 ранку
Аліна— Я хочу попрощатися з Назаром і Юлею,
Тато— Ні, — коротко відповів батько й вийшов.
Дівчина зачинилась і почала плакати.
— Ні, ненавиджу! Ненавиджу! — шепотіла вона, тремтячи від сліз.
У Аліни забрали телефон ще в машині охорона тому навіть зателефонувати братам вона не могла.
