Вова допоміг Аліні сісти в машину і вони поїхали.
Аліна— Так, я зараз подзвоню батькам, скажу, щоб не чекали. Буду в Назара сьогодні.
Вова— Може, після ресторану до мене фільм якийсь подивимося?
Аліна— Ну не знаю, я подумаю.
Вова— Ну дивись, бо мені там Анька, колишня, писала, пропонувала в клуб піти. Може, піду, якщо ти до мене не приїдеш
Аліна— Який фільм будемо дивитися?
Вова— Ахаха.
Вова — Вам не здається, що це ревність? Ви мене ревнуєте?
Аліна— Володимире, вам не здається, що це маніпуляція?
Вова— Ну все, дзвони батькам.
Аліна— Зараз наберу.
Дівчина набрала батьків.
Тато— Алло, Так.
Аліна— Алло, тат я сьогодні буду ночувати в Назара з Лізою.
Тато— Чому не вдома?
Аліна— Бо ми їдемо зараз у ресторан, час вже пізній, поки вечеря. Поговоримо, та й пізно буде.
Тато— Добре. Дай трубку братові.
Аліна— А я не з ним в машині.
Тато— Не зрозумів, а з ким?
Аліна почала нервуватися, але Вова взяв її руку в свою і тихо сказав:
Вова— Не переживай.
Аліна— Я в машині з Вовою.
Тато— Що ти там робиш?
Аліна— У сенсі "що я там роблю"? Він мій хлопець.
Тато— Говори правду. Ти ж не будеш ночувати в Назара.
Аліна почула, як батько почав нервувати та підвищувати голос, тож вона вирішила першою перейти в наступ.
Аліна— Та якого ти про мене такі думки маєш? Думаєш, що я не донька, а якась дівчина по виклику
Тато— Спокійся. Приїдеш — набереш, або хай Назар мене набере.
Аліна— Добре.
І дівчина вимкнула телефон.
Вова—Що це був за напад, Алінко?
Аліна— Ну, зате не кричав на мене.
Вова— Це потішно, тільки, що викричалась на батька, і сьогодні я не отримаю порцію злості від Алінки.
Аліна— Брожко, не біси.
Вова— Все, приїхали.
Аліна вийшла з машини і попрямувала до Назара з Лізою, адже, вони приїхали швидше.
Назар— Ну, що ти там вже татові сказала, що він бідний мені дзвонив, жалівся?
Аліна— А що я? Я нічого.
Вова— Вона як почала кричати, я аж налякався. Мала, а така криклива.
Назар— Ну, ви тільки почали зустрічатись. А, що буде далі? Мені тебе вже шкода.
Ліза— Шкода йому. Пішли, давай. Нехай наймолодша пара побуде наодинці.
Назар узяв Лізу за руку, і вони пішли до ресторану.
Вова— Ну що, може, все-таки моя найгарніша дівчина поцілує мене?
Аліна— А чи заробив мій найкращий хлопець на поцілунок?
Вова— Я на хвилинку гол забив для своєї найгарнішої дівчини.
Аліна— Ну, я подумаю.
Вова не чекаючи кроку від дівчини, притягнув її і поцілував. Дівчина відповіла на поцілунок, а хлопець ще більше його поглибив.
А потім приїхали їхні друзі.
Юля— Що робити?
Влад (сміючись)— Ти що, не бачиш?
