Аліна —Вов, я хочу дещо тобі розповісти, — сказала дівчина.
Вова— Я тебе слухаю,
Дівчина почала перейматися.
Вова—сонце, не переймайся, все гаразд, — сказав він, помітивши її стан.
— Скоріше за все, Назар тобі розповів .Я хотіла покінчити життя самогубством — дівчина раптово почала плакати, її руки затремтіли.
Вова зупинив машину, оскільки в Аліни почалася панічна атака. Він негайно намагався заспокоїти її.
Вова— Аліно дихай: вдих-видих
Дівчина поступово заспокоїлася, а хлопець міцно притиснув її до себе.
Вова— Я обіцяю, я більше ніколи нікому не дозволю тебе образити. Я ніколи тебе не скривджу, — прошепотів Вова. — Ну що, поїхали?
Дівчина відсторонилася від нього, кивнула головою. Хлопець завів машину, і вони продовжили шлях. Під'їжджаючи до будинку, Вова помітив, що Аліна задрімала.
Вова— Сонце, скільки ж ти натерпілася... І через кого?
Вова зупинив машину біля під'їзду, взяв дівчину на руки і заніс її в квартиру. Обережно поклавши її на ліжко, він хотів відійти, але Аліна схопила його за руку.
Аліна— Не йди, Вова...
Вова— Алінко, сонце, я зараз прийду, тільки занесу продукти з машини, — заспокоїв він її.
Аліна— Добре...
Хлопець пішов за продуктами, заніс їх у квартиру, розклав у холодильнику, потім переодягнувся і ліг спати на дивані. Настала друга ночі. Дівчині наснився страшний сон, і вона прокинулася. Поряд із нею нічого не було — ні телефону, ні світла. Вона встала з ліжка і пішла шукати Вову в темряві квартири.
Аліна— Вова... Вов... Ти де, Вова? — тихо гукала дівчина.
Вова— Сонце, ти чого не спиш? — почувся голос із дивану.
Аліна— Мені наснився страшний сон... Страшно. Можна до тебе?
Хлопець посунувся і дав дівчині місце поруч. Вона лягла поряд.
Аліна— Дякую... — сказала Аліна, притулившись до нього.
Вова обійняв її, і пара заснула.
Вранці першим прокинувся Вова. Він пішов у душ. У цей момент прокинулася Аліна. Вона підвелася і підійшла до шафи Вови, намагаючись знайти собі щось одягти. Поки вона шукала речі, Вова вийшов із ванної кімнати, загорнутий у рушник.
Вова— Що шукаєш? — запитав він, помітивши дівчину.
Аліна відвела погляд від його речей і глянула на нього.
Аліна— Шукаю речі, — відповіла вона. — Ці закину поки в прання.
Дівчина на мить замовкла, роздивляючись, як краплини води стікають по його волоссю і тілу.
Вона від несподіванки відкрила рот. Вова підійшов до неї і поцілував. Аліна відповіла на поцілунок. Хвилини дві вони стояли, обійнявшись. Потім хлопець відступився.
Вова— Ну що, давай допоможу, а потім підемо готувати сніданок, — запропонував він.
Аліна— Стривай, що це тільки що було?
Вова— Ну ти так широко відкрила рот, що я думав, що муха залетить.
Аліна— Придурок! — дівчина пихнула його в бік, і він почав сміятися.
Аліна— А по-друге, котра зараз година? І де мій телефон?
Вова— Твій телефон на кухні, в сумці. Зараз десята година.
Аліна— Ого! Ну все, давай мені речі, я піду переодягатися. І сам одягнися!
Вова—не дивися на мене так, мені некомфортно! — пожартував Вова
Вони обоє засміялися
Аліна— Некомфортно йому... — жартівливо сказала вона.
Вова— На ось цю футболку, — Вова простягнув їй річ. — Вона буде тобі як сукня.
Дівчина взяла футболку і пішла в кімнату. Переодягнувшись, вона вийшла. Хлопець теж змінив одяг на шорти та футболку.
Аліна— Я все. Дай мені мою сумку, а то батьки, напевно, вже всіх обдзвонили,
Вова подав їй сумку.
Вова— І тобі дуже личить моя футболка, — зазначив він.
Аліна— Дякую,
Вона витягнула телефон із сумки і побачила 24 пропущених виклики від батька і 27 від мами.
Аліна— Мені жопа... — тихо сказала дівчина.
Вова— Ахах, чому так одразу? — засміявся Вова.
Аліна показала йому екран телефону.
Вова— Тобі жопа, — підтвердив хлопець.
Аліна— А я що казала? — дівчина набрала номер батька і схрестила пальці.
Почулися гудки, і батько взяв трубку.
Аліна— Алло... — невпевнено почала Аліна.
