Аліна прокинулась зранку та пішла вмиватися і чистити зуби. Тут вона чує, як дзвонить її телефон. Це дзвонив брат — Назар.
— Алло.
— Мала, що робиш?
— Привіт. Буду пити каву і йти на навчання.
— Зрозуміло. Не хочеш до мене на матч?
— Проти кого граєте і коли?
— Граємо проти «Зорі» чотирнадцятого числа. Прийдеш?
— Ну, можна, вихідний. І ще на котру годину?
— о 15:30.
— Ну, тоді добре, буду. Іди збиратися. Бувай. Люблю.
— Бувай, і я тебе.
Оскільки, сьогодні п'ятниця, то день буде легким. Дівчина зібралась, спустилась на перший поверх будинку.
Аліна— Мам, тат, я на навчання.
Мама— Добре, а після навчання що будеш робити?
Тато— Може, ти поїдеш на вечерю з нами та нашими партнерами?
Аліна— Ні, не хочу, пообіцяла Юльці зустрітися ввечері в кафе.
Тато— Посидиш, повечеряєш і підеш до своєї Юлі.
Аліна— Ну, не хочу, я тільки вчора була з вами на вечері.
Мама— Добре, доню, а завтра?
Аліна— А завтра пообіцяла Назарові піти до нього на матч.
Мама— Ну, добре. Гарного дня, бувай.
Аліна— Бувай.
День дівчини пройшов не так весело. Вона посиділа на парах до п'ятої години. Потім пішла на манікюр, а о сьомій вечора — на зустріч до Юлі. Під'їжджаючи на таксі до кафе, дівчині подзвонив брат.
Аліна— Так, алло.
Назар— Мала, що робиш?
Аліна— Їду до Юлі в кафе.
Назар— О, нормік, ми якраз тут з компанією в кафе зібралися каву попити.
Аліна— А компанія з кого складається?
Назар— З Ваната, Браги, Шапи, Дуби, Кари.
Аліна— Ви з дівчатами?
Назар— Так ,то що, ми до вас чи ви до нас?
Аліна— Ну, я думала, Юлька захоче до Влада, то ми до вас.
Назар— Добре, па.
Аліна— Па.
Під'їхавши до кафе, дівчина зустріла Юлю.
Юля— О, привітик.
Аліна— Привітик.
Юля— Не хочеш до хлопців поїхати?
Аліна— Поїхала. Мені Назар дзвонив, говорив приїхати.
Юля— О, круто, поїхали. Я думала, тебе вмовляти доведеться.
Аліна— А чому?
Юля— А ти не чула? Там Бражко буде.
Аліна— Блін, ну навіщо ти сказала?
Юля— Ну, чому ти так реагуєш на нього?
Аліна— Бо він самозакоханий придурок.
Юля— Але ж Вова не такий. Ти бачила його всього три рази.
Аліна— І всі ці три рази він був придурком.
Юля— Ну все, пішли таксі приїхало .
Дівчата сіли в таксі і поїхали. Цілу дорогу подруги їхали мовчки. Під'їхавши до кафе, їх зустрів Влад.
Влад— Привітик!
Юля-Аліна— Привітик!
Вони всі обійнялись і пішли в кафе. Підійшовши до столика, всі привіталися.
Аліна— Всім привітик!
Всі— Привітик!
Привіталися всі, окрім Вови.
Назар— Аліно, сідай біля Вови.
Аліна— Окей.
Аліна сіла, і Вова подивився на неї з ніг до голови, від чого дівчині стало трохи незручно.
Вова— Ну, привіт . Гарно виглядаєш.
Аліна— Дякую.
Далі компанія пила каву, багато говорили, і десь о 10 вечора почали роз'їжджатися.
Назар— Ну що, замовляти таксі не потрібно, ми тебе відвеземо.
Назар звертався до сестри.
Аліна— Та не потрібно, я прогуляюся тут недалеко.
Назар— Ти що, здуріла? Ти бачила час?
Вова— Мала намріяла, що вже доросла.
Назар— Це точно.
Аліна— Ти ба, які дорослі, я поїду на таксі.
Назар— Ні.
Аліна— Так.
Вова— Так, не сперечайтеся. Мені все одно по дорозі, завезу.
Назар— О, дякую.
Аліна попрощалася з братом та подругою і пішла разом із Вовою до машини.
