Химера

Розділ 14. Тисячолітнє полум'я

Полум'я палає,

Серце розквітає.

Палач наступає...

А голос співає.

— Ти дозволив їй торкнутися кристала. Сподіваюся і розумієш чим це для неї тепер обернеться.

Осудливий голос святої діви звучав наче прокляття, відлунням віддаючись по всьому великому залу. І на це було багато причин.

— Заспокойся Асторіє. Нічого з нею не станеться від одного лише дотику. Контракту ж вона ще не укладала. Тож і вмирати не стане. Принаймні поки що.

Заспокійливо відповів дракон, підбираючи на руки молоду непритомну химеру. Хоча, не можна було з упевненістю сказати, що слова та дії були на одній хвилі. У нього, чомусь, ледь помітно тремтіли руки.

— Нагадати чим закінчувалися всі подібні «безневинні контакти з кристалом» чи сам згадаєш?

— Я і сам пам'ятаю.

— Здається що ні. Геть не пам'ятаєш. – свята зробила декілька безшумних кроків до дракона перш ніж продовжити, та тильною стороною долоні доторкнулася до обличчя непритомної – Через тебе та твоє самозакохане бажання, душа яка мала згинути повстала з мертвих, а та що мала жити, вмерла. Раз вже схибив... Здайся нарешті та не руйнуй життів невинних. Схаменись поки не пізно. Великий Бог і так не пробачить тобі гріхів.

— Цей експеримент єдине заради чого я живу так довго.

— Це не причина. Ту жінку не повернути. Навіть якщо принесеш у жертву найдорожче для неї, та даси рівноцінний обмін. Те що було стерто самим світом, не можна відновити одним лиш бажанням та мізерною магією яка у тебе лишилася.

— Ніде не написано про остаточний провал. Ніхто не намагався довести ритуал до кінця. Всі лякалися на початку та відступали як тільки з'являлися руни прокляття.

— Перефразуюся – зітхаючи, свята покрокувала назад, ховаючи руку за мантією – Ти впевнений, що не шкодуватимеш про своє рішення? Адже та, кого ти тримаєш у своїх обіймах зараз, просто помре заради мрії у якій немає сенсу. А якщо й життя не згасне повністю, то все одно не бути їй людиною. Стане монстром. Морок поглине її душу.

— Чому я маю сумніватися?

— А хіба сам ще не зрозумів? – тихо посміялася свята – Причина якою ти мариш, вже не актуальна. Ти хотів повернути ту котра не належала тобі, маніпулюючи усіма навколо завдяки умілій брехні. А тепер, поряд із тобою інша. Вже та, кого ти ще можеш ощасливити. Дівча, яке не знає тебе справжнього та приймає яким би ти не був.