Химера

Розділ 13. Істина святих

Підкорятися та вірити...

Це єдиний істинний заповіт

письма святого...

1588 рік за Одеріанським календарем.

Сурія. Період лютих морозів

Тридцять шостий день першого циклу нового року.

— Скільки це ще може тривати?!

Вже ледь не з останніх клаптиків здорового глузду, дівчина на вигляд не старше вісімнадцяти років, розмахувала руками, жбурляючи в аналогічного вигляду хлопця щось на кшталт тарілки із супом. Той був свіжоприготованим та гарячим. Вона ледь не ошпарила власного близнюка через надмірну необачність та непідконтрольний гнів.

— Заспокойся Вівіан.

Відкладаючи власну їжу кудись у бік та не боячись що її перевернуть, брат підійшов до сестри, міцно обіймаючи її та пригортаючи до себе. Це був не перший випадок коли сестричка ось так зривалася із місця та починала кричати. Але це було вперше, коли вона могла ще й комусь нашкодити так відкрито, хоч і керуючись саме емоціями.

— Ми представники дому Гелія. Нам не можна так поводитися Віві. Зберися. – стискаючи тіло близнючки ще сильніше, хлопець знову мовив слова першим. Він намагався якомога тихіше заспокоїти свою сестру.

— Я не можу більше Вайс... Кошмари не дають спати, їсти, думати, та навіть банально дихати. Не до такого нас готували... Ми навіть не химери!

Зі сльозами на очах ледь вимовила дівчина. Щоки червоніли від злості та страху, а тіло затряслося наче квітка від сильного вітру.

— Ми добровільно внесли свої імена до списків та прийшли сюди. Згадай через що саме. – Близнюк поглянув у зелені очі сестри, не дозволяючи тій відвести погляду. Той наче зазирав у найглибшу точку її душі повертаючи до тями. Сестра намагалася вирватися буквально перші кілька секунд. Не більше.

— Ері... Наша маленька Ері... – Раптом наче осяяло темноволосу красуню коли вона побачила своє відображення у глибокому погляді брата.

— Саме так Віві. Наша молодша сестричка могла опинитися тут якби не ми та наша любов до неї. – кивнув головою той, одобривши все нею сказане – Гадаєш, їй було б легше через належність до химер? – уточнююче видав він – Думаєш вона б впоралася краще? Не перелякалася б ще більше за нас? Вижила б взагалі у цьому пеклі бувши такою маленькою та невинною? Нас, на відміну від неї навчали тримати зброю, та бути сильними фізично та наскільки це можливо, ще й морально. Еревіка ж наша тендітна квітка яку ми заприсягли оберігати наче у теплиці, навіть якщо й самі розуміємо що це не зовсім правильне рішення.