Diamond Hell

У ніч роздерті натовпом

Вісім років тому.

Іде галасливий поєдинок в африканському степу, а птахи, що кружляють над головою, від страху звуки видають і швидше крилами рухають. Їхні хижаки лякають, не дозволяють спокійно на гілках дерев сидіти. З кожною виявленою агресією великим звіром вони все вище летять до помаранчевого неба з бурштиновими смугами та малюнками.

Дрібні тварини тікають із небезпечної місцевості, не озираючись назад. Територія левів із чужинцями – трьома гієнами – поспішно очищується. Грізні гарчання зливаються з натуральною красою, якою надихатися неможливо. Поєднання жорстокого та чудового створює надзвичайний пейзаж.

Людина замовкає, щоб милуватися.

З народження готовий бачити видовище, що таїть у собі велика насичена Саванна. У неї виріс і за кожною дією живих та бездіяльністю неживих спостерігав. Мав і має до цього дня велике задоволення дивитися на місцевість, якою Південна Африка може сміливо пишатися, і шукає таємний вічний зміст. З роками просочився її сильною та впливовою енергією, що проривається в організм і не залишить ніколи. Він їй не чинить опір і сміливо дивиться в помаранчеві очі своїми яскраво-сірими, всевладними, проникливими. Тут йому нема чого боятися. Немає в його житті ще людей, речей та земель, що народжують у ньому страх чи тривогу. З нього творять гідного лідера — власника великої долини з дорогоцінним камінням. І альфа відповідає майбутній посаді, не давши в собі сумніватися хоч на миттєву мить.

Чон-Рено вчення свого наставника запам'ятає, закладе ними себе цілком, поселить у голові та в серці, робитиме те, що старший йому каже. Але коли влада опиниться в руках, жоден смертний більше не виявить непристойної поведінки. Він це обіцяє собі, сім'ї та Африці.

Настануть тут часи, коли люди боятимуться самовільничати на чужій власності, як це роблять гієни на території дворічного африканського лева та його левиці.

Союз Аїда та Персефони смерті подібний. Обидва знайшли в різний час, але в одному місці. Молоді та енергійні. Не перебувають у прайді інших левів і живуть один для одного та людини, що виховує їх протягом кількох років. Тільки його приймають і йому ласку та любов надають. Саваною мчать яскравими стрілами, але незабаром повертаються туди, де їх обов'язково зустрінуть. Але якщо марні очі не знаходять третього вірного члена їх зграї, то без побоювання відходять від степу і починають пошуки по дорозі. Чонгук спостерігає, як повільно росте його власний прайд. Впевнений, що вже за два-три роки левиця понесе дитинчат і його обов'язки значно збільшаться. Проти цього нічого немає. Він готовий і чекає на безцінний момент, оскільки починає вже дихати заради своїх тварин.