Похибка першого типу

17. Помста

Аріель.
Усі вихідні я намагалася ігнорувати Лео, написавши йому, що проведу час із мамою. Я просто не знала, як поводитися з ним зараз. У голові вирувала ціла буря запитань, але що я могла йому сказати? Моя казка дійшла кінця і я стикнулась з реальністю. Чому моє серце так болить від усвідомлення того, що я була лише іграшкою в його руках? Чи насправді все було грою для нього?

Ми зустрілися з Еві перед парами, щоб випити кави, і я наївно сподівалася, що це допоможе мені відволіктися. Ми сиділи в парку нашого університету, а моя нова подруга щось захоплено розповідала про вихідні з батьками. Але я не могла зосередитися, не могла навіть зрозуміти її слів — все в моїй голові було заплутаним клубком.

— Ти взагалі тут? - нарешті запитала Еві, поглядаючи на мене з недовірою.

— Так, вибач, я просто погано спала, - збрехала я, хоча насправді слова застрягали в горлі.

— Що сталося? Це через Лео? - зітхнула вона, ніби й так усе зрозумівши.

Я відчула, як до очей підступають сльози.
— Я така ідіотка, - видихнула я, ледве стримуючи плач.

Еві, не вагаючись, обійняла мене, і цей простий жест здався мені справжнім порятунком.

— Слухай, не ти ідіотка. Це він — той, хто заслуговує на ці слова, якщо образив тебе, - шепотіла вона, ніби заспокоюючи розбурхане море в моїй душі.

Я не могла розповісти мамі, вона і так була подавлена через це все. Та, і я сама мало, що розуміла. Невже Девід справді причетний до того, що сталось з батьками Лео?

— Я пропоную влаштувати сьогодні ночівлю у мене, тобі це піде на користь, - запропонувала Еві.

— Дякую, у мене ніколи не було подруг, ти - справжній скарб.

Еві зітхнула, трохи сумно посміхнувшись:
— О, мила, у мене теж не було подруг. Ашер відлякує всіх навколо.

Її слова були щирими, але у них відчувалася якась туга. Я вагалася, чи варто це питати, але питання вирвалося само собою:
— Тоді чому ти з ним?

Еві спочатку не відповіла, втупившись у каву, наче шукаючи там відповіді. Нарешті вона сказала:
— Це вигідно для наших сімей.

Її голос звучав так байдуже, що мене це зачепило.
— То ти нічого до нього не відчуваєш?

— Краще б я справді нічого не відчувала, - сумно відповіла вона. — Ашер як чорна діра, що поглинає все навколо себе, з цього неможливо вирватися.