Альвіна: Коль… ну послухай…
Коля: Іди геть, я не хочу тебе бачити!
Ці слова вразили дівчину, ніби ніж у серце. Ніхто ніколи так з нею не говорив.
Коля: Альв… я….
Альвіна: Ти мене більше ніколи не побачиш, обіцяю…
Вона побігла по коридору, але хтось зловив її за руку.
Ярмоленко: Далеко зібралась?
Альвіна: Я не хочу зараз говорити…
Ярмоленко: Чому ти плачеш?
Альвіна: Запитай…
У цей момент в коридор вибігає Коля.
Коля: Альвіно, стій!
Дівчина кинула на дядька переляканий погляд.
Альвіна: Вибач, я піду…
І вона побігла, не зупиняючись.
Коля хотів її наздогнати, але Ярмоленко зупинив його, взявши за комір.
Ярмоленко: Е ні, дорогенький! Ми зараз поговоримо!
Коля: Мені треба її наздогнати!
Ярмоленко: Що ти їй зробив?
Коля: Я… ми…
Ярмоленко: ЩО ти їй зробив? Чому вона боїться тебе?!
Коля: Я… образив її. Вибачте.
Ярмоленко: Дурень… Господи, який дурень…
Коля: Мені треба бігти за нею…
Ярмоленко: Ні! Ти навіть не наближайся до неї ближче, ніж на два метри, зрозумів?!
Коля розгублено пішов, а тим часом Альвіна, їхавши додому, тихо плакала, адже сльози для неї завжди були чимось приватним.
Альвіна: Яка ж я дурепа…
Коли вона приїхала додому і вже готувалась зачинити двері, їй зателефонувала Романа.
Романа: Котик, що сталося?
Альвіна: Не хочу говорити…
Романа: Це Бондар?
Альвіна: Ні…
Романа: Бражко?
Альвіна: Ні…
Романа: Коля?
Альвіна: Так… але я зараз не хочу про це говорити.
Романа: Я зараз розберуся.
Альвіна: Не треба… нічого не роби.
Романа: Серйозно? Ти плачеш, а я повинна мовчати?
Романа скинула дзвінок і одразу подзвонила Колі.
Романа: Ти взагалі розумієш, що накоїв?
Коля: Та що сталося?
Романа: Вона плаче через тебе!
Коля: Ярмоленко сказав, щоб я навіть не наближався до неї…
Романа: Ти її любиш?
Коля: Так…
Романа: Тоді їдь до неї!
Коля: Але я не знаю, де вона живе…
Романа продиктувала адресу, і Коля одразу поїхав до Альвіни. Він стукав у двері, але вона не відчиняла.
Коля: Якщо не відчиниш, я виб'ю двері!
Дівчина відчинила двері, і Коля побачив її заплакане обличчя.
Альвіна: Чого тобі?
Коля: Не плач, прошу, вибач мене… я не знаю, чому сказав таке.
Альвіна: Бо ти так і думаєш про мене!
Коля: Я стану на коліна, хочеш?
Він опустився на коліна, але вона відвернулась.
Альвіна: Не позор себе…
Коля глянув на її руки й помітив, що крізь халат просочується кров. Він підняв рукав і побачив подряпини, після чого вона знепритомніла.
Коля: Це все через мене…
Привітик 💖, для того щоб отримати спойлер знайдіть підреслене слово та напишіть його мені в анонім бот, силка в тгк:shapa152 ❤️🔥💋
ВИ ЧИТАЄТЕ
Все почалось з невдалого компліменту
FanfictionЦя історія про закохану пару яка переживає труднощі та витримує їх не зважаючи на різницю в часу. А все інше зрозумієте вже під час прочитання фф🐍💫💋
