Вова: Ладно, але я ще з тим розберуся.
Альвіна взяла його за руку і відвела подалі від роздягальні суперників.
Вова: Так стій, ти мені ще не розповіла, чому Коля збоченець.
Альвіна: Я йшла від вас на трибуни і випадково розминулася з ним. А він каже: "Зачотний зад".
Хлопець засміявся.
Альвіна: Вова, ти чого ржеш? Це ж не смішно.
Вова: Ну це в Коліному стилі.
Альвіна: Тоді у мене ще був наречений, тому я сказала: "У мене є наречений, придурок". А він відповів, що той поганий, якщо дозволяє мені ходити в такій спідниці. Я йому на те, що йому не вгодила моя спідниця, а він усміхнувся і пішов. Я ще додала, що він збоченець.
Вова: Ну, за нареченого я з ним згоден. І за спідницю теж.
Альвіна: Ей, Володимире, а ви на чиєму боці?
Вова: Пішли, бо до початку другого тайму залишилось 5 хвилин.
Альвіна: Побігли.
Вони зайшли до роздягальні.
Альвіна: Ну що, хлопці, розірвіть цього "Шахтаря"!
Вова: Тебе рознесло.
Альвіна: Та ні, трішки.
Ярмола: Ви точно друзі?
Альвіна: Точно.
Ярмола: А що Коля про нареченого говорив?
Альвіна: Не переймайся, його вже нема.
Ярмола: Не зрозумів.
Альвіна: Після матчу розкажу.
Микола: Добре, ми не любимо "Шахтар", але що він вам зробив, мила дівчино?
Альвіна: Це спогади з минулого.
Микола підійшов і пошепки сказав:
Микола: Може, поділишся своїм минулим, крихітко?
Альвіна: Може, й поділюся.
Вона ухмильнулася і відійшла від нього.
Вітя: Ну що, йдемо? Хай хлопці налаштовуються на гру.
Всі вийшли з-під трибунного приміщення, а гравці повернулися на поле. На 68-й хвилині Шапаренко забив гол і глянув на Альвіну.
Вітя: Це ти спеціально одягла цю спідницю, щоб тобі всі голи присвячували?!
Альвіна: Та чого ви причепилися до моєї спідниці?
Романа: Вона просто гарно облягає твої стегна.
Альвіна: Дякую.
Вона постійно кидала погляди на Миколу, щось її заворожувало в ньому: чи то його карі очі, що здавалися проникливими, чи то пухкі губи. Матч закінчився з рахунком 3-2 на користь "Динамо", і команда вирішила піти до клубу. Альвіна, домовившись із Романою та Вітею, пішла з ними.
Романа: Я відвезу малого і переодягнуся, приїду трохи пізніше.
Альвіна: Може, й мені переодягнутися?
Романа: Якщо так, поїхали, підвезу.
Альвіна: Та ні, мені й так добре.
Романа: Це взагалі пушка, он хлопці один поперед одного голи присвячували.
Романа поїхала, а Альвіна з Вітею залишилися чекати інших. І тут виходить той, кого вона хотіла бачити найменше.
Бондар: Алька, поговоримо.
Альвіна: Нема про що.
Бондар: Є про що.
Він схопив її за руку і потягнув.
Вітя: Бондар, ти що, здурів? Відпусти її.
Бондар: Вітя, не лізь, це сімейне.
Альвіна: Яке ще "сімейне"? Відпусти!
Вітя дав Бондарю в ніс, бо той не збирався відпускати.
Бондар: Ти ще пожалкуєш про це!
Тримаючись за ніс, він пішов геть, бурмочучи:
Бондар: Ти ще приповзеш до мене.
Альвіна: Та пішов ти!
Привітик 💖, для того щоб отримати спойлер знайдіть підреслене слово та напишіть його мені в анонім бот, силка в тгк:shapa152 ❤️🔥💋
ВИ ЧИТАЄТЕ
Все почалось з невдалого компліменту
FanfictionЦя історія про закохану пару яка переживає труднощі та витримує їх не зважаючи на різницю в часу. А все інше зрозумієте вже під час прочитання фф🐍💫💋