Все почалось з невдалого компліменту

33 розділ

І тут раптом хтось постукав у двері. Микола й Альвіна здивовано переглянулися, не чекаючи нікого зранку. Микола підійшов до дверей і, обережно відчинивши їх, побачив усміхненого чоловіка на порозі.

Перед ними стояв дядько Альвіни — Андрій Ярмоленко, з великим пакетом в руках і широкою посмішкою.

Альвіна: Дядьку Андрію! Яка приємна несподіванка! Заходь!

Андрій: Вітаю вас, молодята! Як ваш ранок? Чув, що маю тут маленьку принцеску — Софійку — вітати!

Андрій увійшов до кімнати, підкреслено обережно, ніби боявся розбудити малу. Альвіна і Микола усміхнулись, відчуваючи, як затишок і радість наповнюють дім ще сильніше.

Микола: Доброго ранку, Андрію! Так, наша маленька ще спить, але ти заходь, розповідай, як дорога була?

Андрій: О, дорога не страшна, коли знаєш, що приїдеш до таких хороших людей. —Пошепки—І ще до маленької красунечки. Я ж привіз для Софійки її перший подарунок.

Андрій обережно дістав з пакета маленьку м’яку іграшку — миле зайченя з великими вушками та рожевим бантиком.

Альвіна:  Дякую, дядьку, це так мило. Вона буде в захваті, коли підросте трохи.—зворушено мовила вона.

Андрій: Нехай знає, що її люблять з перших днів. І я тут, щоб допомагати. Ну що, як почуваєтесь, як молоді батьки?

Микола і Альвіна переглянулися, розуміючи, що такі моменти — це і є справжнє щастя.

Микола: Це неймовірно. Софійка така маленька, але вже займає все наше серце. Кожен день з нею — нова пригода.

Андрій: (усміхається) Знаєте, у вас зараз найкращий час, насолоджуйтеся кожним моментом. А я буду поруч, якщо потрібно.

Вони продовжили говорити, насолоджуючись простими і теплими розмовами, знаючи, що цей ранок — це початок ще одного незабутнього дня, сповненого любові та підтримки близьких.

Дядько Андрій пішов, а сім'я як і планувала вирішила провести день тільки у трьох.

Микола: Ну що, як тобі подарунок від дядька Андрія?

Альвіна: Просто неймовірно! Він завжди знає, як зробити щось особливе.

Микола: Я навіть не думав, що стільки людей буде радіти за нас.

Альвіна: Так, це відчуття, коли родина та друзі ділять твоє щастя — незрівнянне.

Софійка тихо ворушиться.

Микола: О, здається, наша принцеса прокидається!

Альвіна: Дивись, вона вже цікавиться своїм зайченям.

Микола: Ну, тепер це буде її улюблена іграшка.

Альвіна: Думаєш, вона зрозуміє, скільки любові ми всі їй даруємо?

Микола: Згодом. Вона зростатиме в цьому теплі.

Микола: А пам’ятаєш, як ми тільки мріяли про це?

Альвіна: Так, і зараз це здається таким далеким і водночас близьким.

Привітик 💖, для того щоб отримати спойлер знайдіть підреслене слово та напишіть його мені в анонім бот, силка в тгк:shapa152 ❤️‍🔥💋