Все почалось з невдалого компліменту

19 розділ

Альвіна: Так)

Коля: Я... я стану татом? — невпевнено запитав Коля.

Альвіна: Мг)

Коля: А який тиждень?

Альвіна: П'ятий)

Коля підняв її на руки і легенько закрутив.

Альвіна: Ти хочеш, щоб мене затошнило після солодкої вати?)

Коля: Ха-ха, ні, просто я дуже радий.

Альвіна: Але мені страшно...

Коля поставив її на землю і серйозно подивився їй у очі.

Коля: Страшно має бути мені — дівчина, якій 17, вагітна від мене. Що скажуть твої батьки? А Ярмола мене взагалі, мабуть, уб’є...

Альвіна: Я серйозно, а ти жартуєш...

Коля: Я теж серйозно. Чого ти переживаєш? Я з тобою.

Альвіна: А якщо я стану товстою і перестану тобі подобатися?

Коля: Навіть не думай так, ти ж знаєш, що я такого не зроблю.

Альвіна: А якщо...

Коля: Альвіно, досить. — ці слова вирвались досить грубо, і дівчина відчула, як щось стислося у грудях.

Вона розвернулася і пішла.

Коля: Алька, почекай!

Альвіна: Ти так грубо це сказав… — на очах дівчини проступили сльози.

Коля: Тільки не плач, ну знову! Скільки разів я вже обіцяв не підвищувати голос…

Альвіна: Ти знаєш, як я боюсь крику, як боляче чути його, але ти все одно це робиш...

Коля обійняв її так міцно, як, напевно, ще ніколи.

Коля: Я зіпсував навіть момент, коли дізнався про дитину. Дурень.

Альвіна: Не називай себе так.

Коля: Просто кажу правду.

Альвіна: Я хочу мандаринів... — сказала вона й подивилася на нього, мов кошеня.

Коля: Альвінко, але де я тобі в липні знайду мандарини?

Альвіна: Не знаю, але дуже хочеться, і якщо не з’їм, то це буде кінець світу...

Коля: Ха-ха, звучить переконливо)

І ось вони разом почали шукати мандарини посеред літа. Вдалося не з першого разу, але зрештою знайшли, та коли повернулись, Альвіна так стомилася, що замість мандаринів захотіла спатки у теплому ліжечку.

Альвіна: Нарешті вдома)

Коля: Я думав, що не дочекаюсь цього моменту.

Альвіна поцілувала Колю.

Альвіна: Котик, я в душ.

І ось о дванадцятій ночі вони нарешті вклалися у ліжко.

Альвіна: Коооль.

Коля: Ти знову чогось хочеш? — стомлено запитав Микола.

Альвіна: Ти мене не поцілував на ніч...

Коля: Я так стомився, що якби «пряничок» ще щось захотів, я б навіть не згадав, як мене звати.

Альвіна: Що ти сказав?

Коля: Що стомився)

Альвіна: Ні, як ти назвав малого?

Коля: Пряничок)

Альвіна: Чому так?

Коля: Бо після того, як ми об’їхали весь Київ у пошуках мандаринів, ти сказала, що вже не хочеш, але перед будинком: «Коооль, хочу пряничків, купиш?». Таке не забудеш)

Альвіна: Тоді будемо називати його чи її так?

Коля: Я не проти)

Альвіна: А тепер поцілунок на ніч)

Коля: Це останнє бажання на сьогодні?)

Альвіна: Ну добре)

Коля: Підсунся сюди)

Вона підсунулася ближче, і Коля, не гаючи часу, ніжно поцілував її. У таких обіймах вони й заснули.

Привітик 💖, для того щоб отримати спойлер знайдіть підреслене слово та напишіть його мені в анонім бот, силка в тгк:shapa152 ❤️‍🔥💋