Академія паранормального

#8

Дааа, мужик, ти влип...
- Сам знаю.
- Роскажи їй сьогодні ж все, у нас перший урок полювання, от сьогодні ж і розкажеш!!!!
- Як?
- Словами! - все що ти розказував мені, те і їй розкадеш. - сказав Майкл і захропів.
Ну, а я ще довго думаючи, що ж їй сказать лежав на кроваті, але сон взяв своє і я заснув
*** Ранок
Я прокинувся з надією на те що зможу нормально все пояснити Ем, прийняв душ, одягнувся, прочитав листа, який лежав на столі:

Доброго ранку, першокурсники, сьогодні у вас :
1урок - полювання ( триватиме 2 години)
2урок - історія (триватиме 1,5 години)
3урок - фізкультура(триватиме 2 години)
Гарного дня!
Я вже знав від Майкла що сьогодні полювання, тому одів чорні джинси і білу майку, вз'єрошив моє чорне волосся і вийшов з кімнати.

Коли я прийшов на поляну, то там уже стояли 8 учнів мого віку (приблизно) і вчитель - містер Брейн, да й фіг з ним, я весь час думав про Ем і як з нею поговорити.
Першою перетворилася Лілі, далі Ем, вааау, я таких шикарних навіть у фільмі не бачив:
- Білі з фіолетовим очі грайливо сяяли на сонці і кидали на мене злі погляди... Мдаааа
- Клики великі і гострі, довгі кігті зробили її неповторною і небезпечною.
Що зі мною відбувається!? Я ніколи себе так не поводив і не відчував нічого подібного до дівчини! Що вона зі мною робить??? Поки я стояв і думав над цими запитаннями, дійшла очередь перетворення і до мене. Я закрив очі і уявив вампіра з чорними очима, це було безболізно, я відчував як адреналін переповнює мене, в м'язи поступила не аби яка сила...
Коли я відкрив очі то побачив на собі погляд Ем, від цього мені стало приємно, подивившись у дзеркало я побачив великі клики і чорні очі (все так як я і хотів), на руках уже були кігті, гострі і довгі, так що 1 дотиком я б міг убити, мені це подобається...
Далі вчитель щось розповідав про те як правильно бігать і тд.
3,2,1 - прорахував містер Брейн і ми відпихнулися від землі, я біг майже не притрогуючись до землі, ніби летів, це було приємно, переді мною нікого не було - це означає, що я бігаю швидше всіх, але при цій думці мене перегнала Емілі і ми почали бігти хто перший, аж поки не добігли до скель, подивившися навколо  я побачив, шо поблизу нікого нема, ми зупинилися і я вирішив почати розмову:
- Ти зі мною не будеш говорить?-запитав я грубо, але водночас ніжно, бо чесно говорячи мене вже починала бісить вся ця ситуація.
- Ні! Ти всю ніч розвлікався з якоюсь шл*хой, а тепер ти будеш зі мною говорить? - злилася мала, Боже, яка ж вона мила коли злиться, це так заводить...
- Послухай, я навіть не знаю як її звать...-старався не кричать я
- Я не хочу тебе слухать!-уже кричала Ем, на її очах ледь виднілися сльози, тому я вирішив все їй розповісти спокійним тоном.
- Я просто гуляв ввечері по академії (десь у 2 години ночі, я весь час думав про тебе тому і не міг заснуть), а тут вона підійшла і поцілувала мене, почала роздягаться, ну а я ж хлопець, не здержався...
- Якщо ти про мене думав то чом...
Я не знав, що ще можна зробить, я не хотів з нею сваритися, тому поцілував її, я ніколи так ніжно нікого не цілував! Часто я навіть не цілувався з тими шл*хами які були в мене в кроваті, мало лі, що в них в роті було, а цей поцілунок... Так не хотілося щоб він закінчився, але ми перестали цілуватися, як тільки почули ричання. Ми знову перетворилися у вампірів і полізни на скелю, а точніше побігли, бо я й сам не очікував, що ми так швидко піднімемося, там стояв горний лев, ми здається прийшли на його територію і він уже став у бойову позицію. Ну а ми як налякані туристи почали тікати від нього куди бачать очі (ахахах, шучу), я пригнув на нього, цим самим зваливши з лап, а ногами зафіксував, щоб він не міг поворухнутися, Ем в цей час уже прокусила шию і смакувала його кров'ю, я послідував її прикладу і зробив те ж саме з іншого боку. Коли ми випили все до однієї краплі, я відчув ще більшу силу, правда як відомо насититься кров'ю тварини вампіри не можуть, а лиш подавлюють голод, але все ж таки мені сподобалося. Ми взяли нашу здобич, спустилися і побігли по запаху до поляни де розпочинався урок, щоб показати що ми вполювали. Сказати що вчитель був здивований - це нічого не сказати, та ще й ми прийшли самі перші, встигнувши все за 1,5 години. Тож я взяв мою Ем і потянув у ліс...
Вона не розуміла куди ми йдемо, а я нічого не говорив їй, але ця мовчанка здається їй набридла:
- Куди ти мене ведеш?
- Вірь мені, скоро все сама побачиш...
Ми майже прийшли, я закрив їй ладошкою очі і попросив зробити 3 кроки вперед.
- Ваааау!!! Дякую тобі Нік! - прошептала вона.
Ми стояли на краю обриву, а під нами була річка, поле і красиві квіти...
Ми присіли і вона піцілувала мене в щічку.
- Еее, мала, ти що цілуваться розучилася, кілька хвилин назад ще добре вміла...
Вона дзвінко засміялася і лягла на землю, я ліг біля неї і поцілував її, але цей поцілунок вже не був таким ніжним, він був пристрасним, я сів зверху неї продовжуючи поцілунок, моя права рука були на її підкаченій попі, а ліва на талії... Я піднімав руку вище, я так хочу її, так важко себе стримати, однією рукою я розтибнув її ліф, але в цей же момент вона мені відпихнула, та ще й з вампірською силою, я відлетів і вдарився об дерево. Ем швидко встала, застібнула ліф і обтрусилася, а я підійшов до неї:
- Вибач, - прошепотів я, я ніколи ні вкого не вибачався, а тут... Сам себе не впізнаю!
- Я тобі не якась грязна шл*ха, яку ти можеш де хочеш і коли хочеш! Я ще не готова! Ми з тобою навіть не так давно знайомі!!! Я не знаю що ти до мене почуваєш, можливо ти так з усіма поводишся, а потім затягнувши в кровать забуваєш про неї і викидаєш на вулицю? - вона кричала, а з її очей лилися сльози...
- Ем, це не так, ти мені дуже подобаєшся, я ніколи ні до кого такого не відчував, ти мене заводиш, зводиш з розуму! А за те що тільки-що відбулося, вибач, більше цього не повториться, поки ти сама цього не захочеш - я говорив, сам не вірючи в свої слова, починаючи з 15 роківу в мене мінімум кожний тиждень хоч 1 раз хтось був у кроваті, а тепер скільки мені її ждать?
Здається вона мені повіріла і почала заспоюватися, я витер її сльози і ніжно поцілував
- Хто тепер ми один для одного? - перебила поцілунок Ем.
- Ти моя дівчина і я нікому тебе не віддам, чуєш, нікому! Ти моя і лише моя!!! - рішуче сказав я.
Емілі посміхнулася, пригнула на мене, склавши свої ноги мені на бедра і поцілувала
- А ти лише МІІІІІІІЙ! - закричала на все горло моя маленька.
Вона ще довго так сиділа на мені і мені це подобалося, але Ем різко спригула
- Ти чого? - на розумів я.
- Ти, еееем, ти..., в тебе..., вопщем, твій дружок встав... - вона покрасніла, а потім посміхнулася.
- Ой, ем, я це не можу контролювати - посміхнувся вже я...
Ем мене поцілувала в щічку і побігла
- Ти куди?
Але вона не відповіла, я побіг за нею і майже догнав, Емілі це помітила і трішку зупинившись засміялася, я теж зупинився. Я наблизився до неї, але вона перебила:
- Давай на перегонки
Чорт, вона ненормальна!
-Угу...-проричав я, бо надіявся не на це.
- 3,2,1-  закричала Ем і побігла, але я не відставав ми бігли на однаковій шводкості і сміялися, потім я її перегнав, а вона мене, але вкінці наша швидкість зрвнялася і на поляну ми прибігли разом гучно сміючися.
Коли ми прибігли то на поляні вже нікого не було, чорт, ми гуляли довше ніж я думав... Подивившись на часи ми побачили що гуляємо на 40хв довже ніж думали, тому я і Ем вирішили що на 20хв іти на історію нема сенсу, тож ми її прогулюєм!