Академія паранормального

#13

Чого ж то так жахливо себе почуваю? Ніби вчора все було чудово, а зараз себе почуваю ніби билася весь час...
Я відкрила очі, бачу що знаходжуся в невеликій, сірій кімнаті, двері броньові, вікно забетоване. Біля мене лежить непритомна Малія.
*** Тиждень тому
Я прокинулася від якогось шуму в кімнаті, на годиннику 3 години ночі.
- Ну Нік, не шуми! Я спать хочу!
- Так, так, так, а хто це в нас тут?-почула я противний чоловічий голос.
- Не трогай її, це моя справа, вона тут ні до чого!-кричав Нік.
- Е ні, ми її заберемо з собою і ту малу із кімнати Майкола теж заберіть-показав чоловік на стіну, і декілька людей у формі з зброєю пішли туди.
- Ми їх заберемо, як невільниць, за півтора тижні не віддаси потрібну суму, уб'ю її і оту (він показав на стіну, де була Малі) у тебе на очах! Ти мене зрозумів?-кричав він
- Вона з тобою не піде! - закричав Нік і накинувся на чоловіка, який увірвався в нашу кімнату вночі.
Я за цей час швидко одягла спортивний костюм, ну не буду ж я гола биться і накинулася на чоловіка, але він вколов мені і Ніку якусь гидоту в шию, а я зрузу ж розирвала йому шию кігтями і впала...
***
Який кошмар! Коли я все це згадала, то в мою голову полізли багато запитань, на які я не мала відповіді. Повернувши голову, я побачила що Малі була лише у білизні і майкі.
- Малі!!! Малі!!! МАЛІ!!! - репетувала я.
- А що? Де ми? Це сон? Вщипни мене! О Боже, це був не сон, де Майкл, які гроші? - ревіла Малі. Я теж більше не могла стримуватись і почала ревіть.
Наші сльози перебив стук двері.
- Е, ану заткнулися, чи можливо Вам ще снодійного вколоть?
Ми постаралися замовкнуть, тому що, нам потрібно якось вибратися звідси, а не знову заснуть. Сльози котилися по щокам, але я спробувала встать. Уе була не найкраща ідея. Я тільки помітила, що ноги мої зв'язані, а на руках наручники, з Малі те ж саме. Я викрутила кість, відчула сильну біль і хрускіт, ось однарука вільна, я вправила руку і кіста зрослася. Потім ногтем я розколупала другу частину наручника і незабаром мої роки були вільні. Далі, кігтями я перерізала мотузки і допомогла Малі. Але цього мало, я вже тиждень, як не пила крові і тому зовсім ослабла.
- Мал, ми не зможемо вибратися бо ми слабі!
- Ні, ми зможемо! Заради наших хлопців! На пий - вона оголила плече, даючи зрозуміти, щоб я трішки підживилася. Довго думавши, я все ж таки наважилася, маю сказати що її кров смачніша за кров бика, чи гірського лева, але в перемішку зі сльозами не дуже смачно. Я зупинилася, трішки підживившись я відчула в собі силу.
Я оголила плече, даючи змогу пити Мал, вона зробила те ж саме. Коли вона повернула собі сили ми встали і направилися до дверей. Покрутивши ногтем у замковій прогалині вона з легкістю відчинилася.
"Якось дуже просто"-сказала я подрузі, а вона лиш кивнула.
Вийшовши з кімнати ми йшли по коридору і дійшли до вікна. Ми знаходимося у якійсь закинутій будівлі, на 3 поверсі, ми хотіли відкрити вікно, але воно не піддавалося, розбити, теж без успіху. Вирішивши, що це не найкращий план, ми дійшли до східців, спускаючись по них, я наступила на одну із них і вона заскрипіла.
"Блііін"
"Я знала що все так просто не буде"
До нас підбіг чоловік у формі і націлив на нас пістолет. Я ні про що не думаючи накинулася на нього і скрутила шию. У нас не було іншого вибору, тож я і Малі випили його кров, чесно говорячи, вона Бєєєє, напевно буду пить лише кров тварин.
"Мал, тобі штани треба, чи так і будеш в трусілях шастать?"
"Треба"
"Ну дак чого ти стоїш, знімай з нього".
Вона скривилася, але все ж таки зробила це, коли одягла, то довелося сильно затягнути пояс, щоб вони не спали.
Ми спустилися на перший поверх, і от блііін, знову укол в шию, я повернулася і побачила, я Мал вже роздирає якогось хлопця. Я впала на підлогу з паралізованим тілом від шиї і нижче. Саме гірше це все бачити і нічим не могти допомогти. Мал, щось рилася в кишенях трупа, а потім дістала звідти ще 1 укол і вколола мені. Через кілька хвилин я вже змогла шивилитися і я піднілася, подякувавши Малі. Ми пішли далі. Сила до мене ще не повернулася, тож я вирішила підживитися. Пройшовши кілька метрів я наткнулася на ще одного у формі, а ось і їжа. Випившу всю кров мені полегшало.
- Де мої гроші? А? Я в тебе питаю!-чули ми голос із сараю, який стояв не далеко від нас. Забігши туди, ми побачили якогось засмаглого чоловіка, який ногами бив зв'язаних Ніка і Майкла. Я і Малі переглянулися і накинулися на нього. Малі збила його з ніг, хлопі вже розирвали мотузки, якими були зв'язані, я взяла ці мотузки і зв'язала ними цього чоловіка.
- Що ти від нас хотів? - кричала я.
- Оці двоє мені бабло винні!
- Яке бабло?
- Ніковий батько зіграв партію і виграв, а я залишився ні з чим. Через якийсь час його батько вмер, а звинуватили в цьому мене і хотіли мене вбить. Тож провели домовленість, що вони мені платять 1000000$ і я покидаю цю країну, а інакше вбиваю всіх кого вони знають.
- А можливо краще ми тебе вб'єм ? Ти про це не задумувався? - він мовчить.
- Це тобі за те, що твої люди мене розбудили - я вдарила його з ноги в ребра.
- Це тобі за те, що викрав нас - я знову його вдарила.
- За те, що бив наших хлопців!
Далі я не хотіла говорить, а просто розривала його тіло на шматки!!! Я кричала, плакала, кусала і рвала, а далі мене просто відтянули назад і знову укол, я нічого не бачу, отключка...
У мене винекли деякі складності у особистому житті, тому вибачайте, але прода в ближчому тижні не вийде (хоча сожливо все)!
Всіх люблю!😘
Не забувайте про зірочки!)
Дякую, за те, що читаєте.