Огорни мене в свої обійми

Дорога в нове життя

Мої стосунки з Джейком остаточно змінились від того вечора правди. Він більш не ходить до Мері , а я до того чоловіка. Відтепер ми проводимо багато часу разом і я не зациклююсь на роботі так як це робила раніше. Вчора ми ходили в кінотеатр і дивились фільм який бажали подивитись ще місяць тому , але ніяк не знаходили часу, а от сьогодні на мене чекає сюрприз, а я ж просто обожнюю сюрпризи.

19.56 Нью Йорк
Я сиджу на дивані у вітальні у вишуканій сукні бузкового кольору і з моїми натуральними кучерями та перечитую мою улюблену книгу.
Дзвінок на телефон:
- Сонце, я приїхав, можеш виходити- ніжним голосом сказав Джейк.
- Вже біжу- відповіла я і побігла взувати мої улюблені чорні туфлі які ще купила разом з Кетрін, як раптом мені пригадалась моя перша прогулянка у них і всередині мене накрила хвиля суму та спогадів, але згодом трішки заспокоївшись я глянула ще раз на себе в дзеркало пересвідчившись що все на місці і радісно вибігла з дому. Елегантний джентльмен стояв біля машини одягнений у чорний костюм який зводить мене з розуму. Я жартівливо спитала:
- Вибачте, а ви хто?
- Це я у вас хотів би спитати красуне. - лагідно відповів Джейк. Ми обоє засміялись. Він підійшов, поцілував мою руку та відкрив двері машини, а я щиро подякувала.

Спочатку ми їхали вуличками міста та згодом уже виїхали на трасу і тут Джейк почав набирати швидкість і то в межах не нормального, я не витримала і крикнула:
- Ти що, повільніше! Ми ж можемо розбитись.
- Та не бійся ти, я ще не з такою швидкістю їздив- твердо відповів він. Раптом ми кудись звернули і ще трішки проїхавши я впізнала цю дорогу, вона вела до лікарні куди я їздила щодня.
Ми зупинились біля пристойного ресторанчика. Знову відчинились двері і я вийшла, Джейк взяв мене за руку і ми пішли.
Всередині було все вишукано, стіни були в бордо-червоних тонах на яких висіли декілька картин та столи темно шоколадного кольору і з такими же стільцями. Нас зустрів один офіціант та провів до нашого столика що знаходився на другому поверсі , тут не було зовсім людей , дизайн був таким же як і внизу тільки замість крісел тут були диванчики насиченого вишневого кольору.
- Ну як тобі тут подобається?- запитав Джейк.
- Тут дивовижно. Червоний мій улюблений колір.- з ентузіазмом відповіла я.
- Це ще не все. - додав він і вийняв звідкись букет квітів.
- Дякую. Давнегько ти мені квітів не дарував.- майже плачучи сказала я. А ще він простягнув мені якусь коробочку. Я відкривала її тремтячими руками, розуміючи що це може бути обручка, але там поблискував срібний браслет.
- Я не можу це прийняти, ти що, він ж такий коштовний, навіщо ти стільки грошей потратив на якусь просту дівчину? Ти що геть з глузду з'їхав?- відповіла тремтячим голосом я.
- Кохана не має нічого дорожчого за тебе таку особливу! - сказав Джейк і надягнув на мою руку браслет. Затим нахилився ближче і ніжно поцілував. Цілий вечір ми розмовляли, дивились один одному в очі, їли та пили вино. Все було прекрасно та один дзвінок перервав цей чарівний вечір. Джейк відійшов , але коли прийшов його обличчя вже не було таке солодке і романтичне , а перелякане і шоковане.