Огорни мене в свої обійми

Подорож

- Це просто диво, Анет як ти мене знайшла? - з подивом запитала я.

- Та навіть дуже легко! Будь який канал не включи, а там те й роблять що показують твоє інтерв'ю.

- Ох! - важко здихнула я - Так, те бридке інтерв'ю. - після чого я прикрила двері і сіла поруч з Анет на ліжку. За вікном не переставав дощ затоплювати Нью Йорк.

Відверті розмови, і не скромні посиденьки закінчились тим що вже на наступний день я сиділа в новій червоній машині Анет і ми потихеньку прямували до її хатини де я поживу деякий час. Рука моя була ще перев'язана і нагадувала мені ті жахливі моменти, пережиті тієї ночі, які я нестерпно бажала забути. Ми з Анет дуже зблизились і стали навіть подругами, а ще я дізналася дещо нове з її життя що б ніколи не подумала. Наприклад те що у неї є чотирьохрічна донечка Маргарет, а її біологічний батько знайшов собі іншу жінку перш ніж та народилася, хоча сама Анет розказувала це з неабиякою насмішкою, а все тому що він просто став біднішим ніж був до народження дитини. Розбиті серця і марно втрачений час на когось, ось що нас об'єднує.

Ми нарешті приїхали. Моя подруга живе в якомусь районі Нью Йорка якого я ніколи не відвідувала раніше. Перше враження справляє неймовірний спокій та свіжо чисте повітря, машин тут ледве чути. У домі було дуже комфортно і маленькі, милі кімнатки створювали затишок. Я оселилась на мансарді яку освітлювало сонячне світло. Дружно повечерявши піцою, ми подивились веселий фільм і полягали спати, але не я, тому що починається найцікавіша фаза мого "прекрасного спання", тобто мільйони думок вселяються мені у голову і ніяк не вилазять, самі не сплять та й іншим не дають. Крутилась я то направо, то наліво разів з п'ятсот. Джейк. Він такий ж гарненький і миленький, але я з ним порвала, але це ж не значить що мені заборонено думати про нього, а тим більше згадувати ці наші палкі обійми що зігрівали мене. Ох, а ті поцілунки від яких в шлунку все кипіло. Як же я за ним сумую, але між нами висока і широка стіна: Мері. Робота! Ой лишенько. Все, мене звільнено! Це ж треба яку відпустку я собі організувала. Та я навіть з Анет про це не говорила. Все, більше такого не станеться. Ну принаймні, надіюсь..... Після довгої розмови моїх "розумних" думок я нарешті поринула в глибокий сон.

Ранок.
Розбудило мене набридливе "кукурікання" мого будильника, що оголошувало повернення до стабільного життя.
Сонна і майже мертва я попленталась у ванну, а затим у кухню снідати. Малеча вже сиділа і з'їдала свою порцію млинців з полуничним варенням і какао, а Анет стояла над плитою і їх "вичакловувала". Ситно наївшись, я нарешті пошкандибала збиратись на роботу.