Огорни мене в свої обійми

Несподіванка

- Спокійно, жіночко. Ви просто перенервували.- промовила перша медсестра що до мене підбігла.
- Але я вам правду кажу, там справді є маніяк , він гнався за мною! - без вагань відповіла я.
- На мою думку це просто ваша уява, адже як у такому людному місці може переховуватись вбивця? Майк готуй заспокійливе і снодійне, завтра її перевірить психіатр.
- Знаєте, це буде ваша вина якщо хтось постраждає! Тв шо ви таке кажете?!Я прекрасно себе почуваю, я не збожеволіла. Ніякого огляду у лікаря мені не потрібно!- почала кричати я в надії, що мені хтось повірить, але вже було пізно, бо мені почали давати уколи.

Сон:
Я впала з гойдалки. Біль пронизував усе моє тіло, а на очах з'являлись сльози. Раптом я відчуваю дотик чиєїсь руки. Це був... Як таке можливо? Це був чоловік якому я врятувала життя. Він допоміг мені піднятись і промовив " Ми ще зустрінемось" після чого просто безслідно зник.

Ранок.
Я лежала у теплому ліжечку і уявляла як відкрию очі, а біля мене лежить сонний Джейк і усміхається своєю милою усмішкою яка мене просто зачаровує. Ні, це були просто мрії. Посміхалась мені цього разу "мила" біла стіна. Я лежала в якійсь порожній палаті, де ще крім мого було три порожніх ліжка. Рука моя була перев'язана. Я встала і пішла довідатися чи раптом не приїхав хтось за мною. Ну хоча б надіялась на це.
Відкривши двері я побачила метушню, медсестри бігали направо і наліво: хто з уколами, хто з паперами, хто з ліками, десь з правого коридору долинав плач дітей.
- Доброго вам дня місіс Брайт, як спалось?- раптом хтось промовив позаду мене що я аж підскочила.
- Ой, і вам доброго! Я, я добре. Зачекайте! Звідки вам відоме моє ім'я?- запитала я.
- Це секрет! - він це показав жестом руки, а я поглянула на нього спантеличено - Та ні, жартую- усміхнувся лікар- У вас були документи із собою. Нарешті ви прокинулися! Бо бачу снодійне подіяло на вас аж занадто, а зараз я вас попрошу повернутись назад до своєї палати і спокійно зачекати доки прийде ваш відповідний лікар.- ще раз усміхнувся медик і показав рукою на двері моєї палати.
- А хіба це не ви лікар?- запитала з цікавістю я.
- Поки що ні.- люб'язно відповів чоловік і пішов. А мені не залишилось нічого іншого як повернутись в кімнату.

Пройшло п'ятнадцять хвилин. Стукіт у двері. Двері відчинились. На мій превеликий подив зайшов не лікар якого я чекала, а поліцейський років сорока, а за ним і відеокамери та журналістка.
- Що тут відбувається? - швидко та перелякано спитала я.
- Доброго дня, ви являєтесь Ешлі Брайт?- спитався у мене чоловік, а я кивнула головою.
- Прекрасно, можемо розпочинати, Маргарет!- відповів він.
- Так! Доброго дня! З вами в ефірі " Американські новини". Нам стало відомо що вчора було затримано тридцяти восьми річного серійного вбивцю Роберта Керрі. Його розшукували понад два роки по всій Америці, на його шляху скоєно безліч вбивств. Більш докладніше нас розповість містер Беррі.
- Так. Отже, доброго дня шановні телеглядачі . Сьогодні вночі десь о другій годині нам надійшов дзвінок від однієї громадянки що сповістила про те що в районі третьої лікарні крутиться якась небезпечна особа і що одну жінку вже було поранено. Я спочатку сприйняв це як жарт, але все-таки вирішив перевірити, тому направився в цю місцевість ще з двома моїми колегами. Трішки понишпоривши районом ми не натрапили на сліди Роберта, та коли  ми поверталися до машини, я почув якісь крики. Не роздумуючи, я кинувся бігти в те місце звідки долинали звуки. І коли я дібрався туди то побачив жахливу сцену: жінка кричала, а він душив її намагаючись вбити. Після цього ми з колегами на нього напали і не описуючи подробиць, змогли успішно заарештувати. Жінка вже була непритомна, тому один із моїх колег її доставив до лікарні. А зараз я б хотів запитати у місіс Брайт як їй вдалось уникнути трагедії?-  камеру навели на мене.
- Емм, ну я просто інстинктивно втекла- вагаючись відповіла я. Двері раптово відчинились.
- Ось вони докторе, я намагалася їх відговорити і затримати, але вони все ж зуміли пробратись всередину. - гнівно розказувала лікарю медсестра, а той просто зробив жест рукою, аби та замовкла і вони мовчки стали на мене дивитись.