|•Мій•| Охо®онець°

(12)

Пройшло 2 місяці.

Дерека вже давно виписали з лікарні і ми розійшлись. Він почав зустрічатись з Габрі,  дівчиною із паралельної групи. Це вона викликала швидку коли Дерек потрапив в аварію, вона так сказати, врятувала йому життя.
Останнім часом в мене в житті почали відбуватись дивні речі. За мною 2 рази слідкували люди в чорному одязі і переслідували на мотоциклах. Пізніше я замітила, що Фредді дивно поводиться, прогулює школу.

***
-Привіт, ти Ебігейл? -запитав мене чоловік років 30-45.

- Так, а що? -не зрозуміло глянула я на нього.

Він стояв мовчки, вдаючись що не чув мого питання. Раптом він вдаряє мене по голові і я падаю на землю. Через декілька  хвилин коли я відкрила очі, того мужика вже не було, а переді мною стояв Фредді .

-З тобою все нормально? -простягнув руку хлопець.

-Так, все нормально. Хто це був? -встала я.

-Я тобі потім розкажу все,  а зараз поїхали, я тебе відвезу додому.

Я покірно рушила до його машини.
Ми сиділи в моїй кімнаті і мовчали. Я вирішила перебити цю незручну тишину:

- Так ти скажеш хто це був?

- Це були агенти, вони  шукали тебе.... - не договорив Фред.

- Для чого вони мене шукали? 

- Це звязано з твоєю мамою. Вона кинув тебе і твого тата через свою роботу.

- Фредді!  Хто моя мама? -вже серйозно сказала я.

- Вона директор одної фірми, яка виготовляє зброю, але твоя мама попала у великі борги і не зміг їх віддати,  тому втік в Німеччину.

- І для чого я їм?

- Ти її донька, вони думають якщо тебе знайдуть то зможуть шантажувати твою маму. 

- Ясно, а ти до чого тут? Що з тобою не так?

- Я теж агент, але я на твоїй стороні і я вже давно призначений тебе оберігати,  -усміхнувся хлопець.

Я нічого не відповіла,  Фредді сів біля мене і обняла за плечі.

- Все буде добре, я з тобою.

На дворі стемніло, година майже дванадцята.

- Ну все, мені час йти, -хлопець хотів вже вийти з кімнати, але я зупинила його.

-Фредді, залишись зі мною, -благально глянула я на нього.

-Ну добре, йди лягай, а я зара прийду, -і він вийшов з кімнати, а я вмостилась на ліжку.

Я майже заснула і раптом відчула чиєсь тепле тіло. Фредді обняли мене і ми  швидко заснули. 

***
-Ебігейл, вставай.....

-Ну ще 5 хвилин, -пробурмотіла я і накрилась з головою ковдрою.

-Ніяких 5 хвилин, ти вже й так спізнюєшся, -зтягнув ковдру Фредді.

***

Фізика це самий нудний урок. Лишилось ще 5 хвилин, але  я всидіти вже не могла і нарешті продзвенів дзвінок. Я вибігла з школи і врізалась в якогось чоловіка. Я впізнала його лице, це був той  самий мужик який вчора вдарив мене. Я злякавшись намагалась втекти від нього, але він вцепився в мою руку і вишкірився як дурнуватий.

-Відпусти її Поль! Ти ж знаєш що я можу зробити з тобою якщо ти скривдиш її, -просичав Фредді ззаді нас. Той чоловік одразу відпустив мою руку і обернувся до нього.

- Та що ти!  Я і не думав її кривдити, я хотів побажати удачі в навчанні.

- Побажав? Вали!

Поль спокійно усміхнувся і сівши на свій мотоцикл поїхав кудись.

-Дякую, -тихо сказала я і обняла Фредді.
Він нічого не відповів, а лише усміхнувся.

-Ну все поїхали до Хейлі, вона вже нас чекає.

Я не зрозуміло подивилась на нього, -З якого дива вона нас чекає?

-Ну сьогодні в неї немає батьків,  вона до мене дзвонила, казала щоб ми приїхали з ночівлею до неї, бо їй скучно самій.

-Ну тоді поїхали!

****

Ми дивились фільми до 3 ночі. Пізніше я з Фредді лежали і говорили про різне, що приходило в голову. І раптом мені щось в голову зайшло спитати його:

-В тебе щось є з Хейлі? Але скажи чесно!

-Ні, нічого.

-А що це було 2 місяці назад?

- Це я тебе дразнив, -усміхнувся хлопець і нахившись поцілував мене. Я його не відштовзнула, а ще більше притулилась до нього.

Привіт всім✋ як думаєте
викладати продовження?
😎 пишіть коментарі і ставте⭐