|•Мій•| Охо®онець°

(20)

Нарешті я виклала цю частину❤
Вибачте, просто не було часу.
Приємного читання!
__________________________________
POV Фредді

Треба подзвонити до Вєри. Я взяв телефон і швидко набрав її номер.

-Алло, -сказала жінка.

-Довго говорити не буду, де флешка?

-Ти про що? Щось сталось?

-Ебігейл викрали, сказали, що віддадуть тільки за флешку.

-Не можна їм її віддавати, треба придумати інший спосіб знайти Ебігейл.

-Тоді ви мусить прилетіти сюди.

-Вибач, я не можу, тут проблеми деякі. Тобі прийдеться самому все зробити. Я надіюсь на тебе, -Вєра збила. Просто чудово! Я швидко вдівся і пішов в магазин за якоюсь дешевою флешкою. Прийшов знову додому і почав скачувати вірус. Тепер я готовий йти, тільки залишилась ще невелика деталь. Я набрав номер свого брата Лео.

-Привіт, давно ти не дзвонив! -почув я радісний голос.

-Привіт, слухай, можеш допомогти?

-Все що завгодно.

-Мені потрібна банда.

-Я покличу Макса, Пашу і Нікіту. А для чого?

-Дівчину одну треба врятувати.

-Оооо, брат, скоро приїдемо.

Я чекав не довго, приблизно 15 хвилин і в двері постукали.
Відкривши двері я побачив Лео, Макса, Ніка, Пашу  і ще чотирьох незнайомців.

-Заходьте.

Ми склали план порятунку Ебігейл і направились в пункт назначення. Я стояв один посеред величезної кімнати закинутого будинку. Хлопці сховались в різних місцях і чекають мого сигналу. Ось в кімнату заходять три мужика. В одного з них на руках моя Ебігейл!

POV Ебігейл

Я проснулась на холодній підлозі, кругом нічого не було, голова дуже болить. Я ледве піднялась із підлоги і підійшовши до дверей почала копати зі всієї сили.

-Випустіть мене! -кричала я. За дверима почулись кроки. Двері різко відкрились і я впала на підлогу.

-Чого кричиш? -рикнув рижий мужик. Його колір волосся мене так розсмішив, що я валялись і реготала на підлозі, а він лише дивився на мене як на божевільну.

-Він прийшов, треба їхати! -до нас підійшов ще якийсь мужик. Я не встигла нічого зрозуміти, як мені вже на голову наділи мішок. Я пробувала вириватись, але мене вдарили по голові і я відключилась. Я проснулась від гуркоту дверей машини. Мене хтось взяв на руки і поніс. Ну і що вони від мене хочуть?

-Ми думали твій Ангел довше буде нести нам по рідну річ. А він швидко прискакав. -насмішкувато говорив хтось.

-Я приніс, тепер відпустіть її! - цього не може бути! Фредді! З моїх очей покотились сльози, але ніхто цього не бачив, тому що я в цьому довбаному мішку!

-Я буду диктувати правила. -знову цей насмішкуватий голос і він мене вже дратує.

Вони ще щось обговорювали, але я не слухала. Мої очі засліпило світло. Нарешті цей мішок зняли. Я стояла біля Фредді. Але як? Він схвильовано глянув на мене і різко відвів погляд на тих мудаків. Один із них витягнув ноутбук і вставив флешку.

-Бля, шо за херня!? -крикнув він і до нього зразу під бігли решта.

-Давай! -закривав Фред. Із різних кутків вибігли хлопці і накинулись на переростків. Добре що їх всього лиш було троє, а то нашим дуже погано було б. Фредді підхопив мене на руки і поніс в свою машину.

-Фредді, -з моїх очей знову побігли сльози.

-Тс-с-с, -він поцілував мене так ніжно, що я більше не могла ні про що думати.

Через декілька хвилин наші вийшли з будинку і сівби в машину ми поїхали додому.

***

-Вони нічого тобі не зробили? -заходячи в кімнату запитав симпатичний хлопець, дуже схожий на Фреда.

-Не встигли, -я уважно розглядала його. -Ми знайомі?

-Ще ні. -він мило усміхнувся і на його щока появились ямочки. -Мене Лео звати, а ти Ебігейл?

-Угу, звідки знаєш?

-Фредді сказав, доречі він мій брат.

-Так вот чого ви такі похожі.

POV Фредді

Наш план спрацював чудово, тепер ті хлопці нікого не тронуть. Я відвіз всіх в мій дім і поїхав в ювелірний. Я не можу її втратити ще раз, я цього не переживу. Вибравши найдорожче і найкрасивіше кольцо я рушив додому. Ебігейл про щось розмовляла з Лео. Я став біля них і прохально глянув на брата. Він все зрозумів.

-Ще зустрінемось, -вони обнялись і Лео вийшов з кімнати.

-Ебігейл я дуже серйозно хочу тебе дещо спитати. Це питання життя і смерті, -мої руки тремтять.

-Щось трапилось? -вона стала навпроти мене.

-Ебігейл, -я став на одне коліно. -Ти вийде за мене? -я витягнув перед нею перстень, на її очах сльози і усмішка.....
_________________________________

Це вже майже кінець книги)
Надіюсь закінчення вам сподобається❤❤