В цій історії ви прочитаєте про дівчину, яка переїзджає в Форкс через рік після Белли. В неї є одна велика таємниця про яку навіть вона сама не знає. І вона сама того нехотя поринає у світ містики
Ох останній нормальний ранок і завтра до школи. Зараз зима і я переїхала десь на середину школи. Сьогодні я вирішила провести день розкладуючи речі і прогулятися по місту, надіюсь дощ сьогодні падати не буде. - Емма ходи снідати, ти єдина хто ще не поїла- прокричала мама з кухні. -Йдуу- відповіла я мамі і нехотя злізла з ліжка Мама приготувала сендвіч і апельсиновий сік, це моя улюблена їжа. Після сніданку я пішла розкладати всі свої речі з цим я справилася до другої години і пішла гуляти батьків вдома вже не було, що напевно по роботі поїхали десь. Надворі снігу не було напевно тому що плюсова температура. Вулички відносно пусті. Загалом нічого цікавого, але я знаю що тут є скелі і ліс треба буде якось піти туди і подивитися що там і до чого. По дорозі я побачила маленьке кафе. Я вирішила зайти туди. Всередині було досить затишно ну принаймні мені сподобалося. Я сіла за перший пустий столик який побачила і мені зразу ж принесли меню, адже інших відвідувачів було мало. - Добрий день- офіціантка усміхнулася мені і вручила мені меню- наше кафе славиться своїми пирогами, ви мусите спробувати, ви напевно тільки переїхали сюди бо я вас не бачила- треба ж яка любопитна. - Так - коротко відповіла я - ну що ж дайте мені той пиріг який у вас купують найбільше і капучіно. - Звісно- офіцінтка знов мені посміхнулася і пішла. Я чекала десь 15 хвилин і тоді мені принесли моє замовлення. Мммммммм це так смачно!! Мені треба буде ще сюди зайти якось, але зараз пора додому адже ще треба прийняти ванну і помити волосся. Вдома дальше не було батьків, напевно в цьому місті їх часто не буде, але ладно я люблю бути сама дома , ніхто не мішає. Коли я зробила все що хотіла, мій живіт заурчав і я пішла шукати собі вечерю. Так і знала , я нічого не найшла і тоді просто завалилася спати. Задзвенів будильник, ці звуки означало те що школа вже почалася. Я встала з ліжка переоділася і поїла те що мама приготувала, вона дуже смачно готує. Тато підвіз мене до школи всі зразу почали дивитися на мене, ой до речі я ще вам не показала себе це я:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Т
ак от всі зразу дивляться на мене ну так це логічно я ж новенька, але мене це не турбувало, адже я вже привикла. Тато мені дістав розклад тому до всіх уроків я була готова і перший урок в мене це іспанська, ну що ж окей надіюсь я знайду туди дорогу. Я запиталась у якоїсь дівчини з молодшого класу і вона мені помогла тому кабінет все таки найшла. Зі мною знайомилися багато учнів і я рада, що тут теж такі доброзичливі люди. На перерві в столовій мене запросили сісти за свій столик двоє хлопців і двоє дівчат з якими я ще не вспіла познайомитися -Привіт мене звати Джессіка - перша подала голос сама розговорчива з них - А мене звати Ерік - сказав хлопець азіатської зовнішності - А мене Майк- це вже інший хлопець досить приємний на перший погляд. -А це Анджела вона в нас трохи сором'язлива - Джессіка представила цю дівчину замість неї самої. -А мене Емма, але мої друзі називають мене просто Ем.- мені здається я з ними знайду спільну мову, вони мені зразу сподобались такі веселі і добрі. І тут мій погляд скользанув до столику біля вікна там сидить якась сумна дівчина в навушниках - Це Белла вона завжди так себе веде після того як її хлопець кинув її і поїхав з цього міста - побачивши мій погляд пояснила Джессіка. - Ясно- мені стало її жаль, адже це напевно дуже не приємно але я не розумію навіщо так страждати через якогось там хлопця. Після школи я пішла додому з Джессікою, ми з нею добре поладили. Ну загалом цей день пройшов досить Класно, подивимось що буде завтра
