Мисливиця на вампірів

Глава 12

Цілий день я з Дейзі прогулювалася по місту. Вона мені все тут показувала, де є магазин з одягом, найкращий клуб, чи ресторан я вже знала. Десь біля 2 Дейзі сказала що їй потрібно піти переодягнутися на вечірку і провести батьків. Я не знала де є адрес того хлопця, здається його звати Джордан. Так ось єдине що я знала що вечірка на 4 годину.
- Слухай Дейзі як мені дістатися до Джордана додому я ж не знаю де він живе.
- Точно ти ж не знаєш, ну гаразд давай я проведу тебе туди зараз, а сама потім піду.
- Ні вечірка ж на 4 а зараз тільки 2
- Так але туди деякі приходять раніше щоб допомогти от і ти прийдеш
- Я знаю навіщо приходять раніше, але приходять тільки друзі, а я з ним познайомилася тільки сьогодні- судячи з лиця Дейзі їй було не пособі, вона розуміла що я права, але я не хотіла щоб вона була засмучена - не переживай ти просто покажи де він живе, а я сама потім погуляю по місту.
- Супер, а тоді завтра моїх вже не буде і після вечірки до мене.
- Гаразд, тоді веди до нього.
Ми йшли недовго, пару поворотів то направо, то на ліво і я стою перед великим будинком з шикарним оформленням і з басейном. Я звісно не була шокована, адже для мене це норма.
- Ну що ж мені вже потрібно бігти бувай - вона неакуратно обійняла мене і маленькими кроками пішла по своїй дорозі. А я вже чітко знаю куди б хотіла піти. Звісно в ліс, я знала що він навколо цього міста, тому пішла по якійсь доріжці. Як я і думала за 15-20 хвилин я дойшла до входу. Я хотіла потренувати свої надможливості, я відчувала, що в мене росте сила в середині знову якби рій пчіл поселився і кістки ломить. Я йшла і йшла поки не зупинилася перед не великою галявиною. Місця було мало, але на один раз досить, адже як не як, а додому потрібно повертатися. Я поки що не хотіла цього, тому і не просила телефон, щоб передзвони до Белли, адже до батьків я не могла подзвонити, ну що я їм скажу, що просто вирішила прогулятися лісом і так далеко забрела, що попала аж в інше місто , незнати яке? Тому я хочу трохи пожити в Дейзі, знайти нових друзів, загалом відпочити від того всього. А в ліс я пішла щоб випробувати те що казав мені Карлайл. Щ за допомогою вібрацій я можу відчувати все навколо себе. Всі рухи, всі створіння я могла це чути. Мені було цікаво, адже за допомогою цього я могла б знати чи слідкує хто за мною, чи може викрасти захоче, як от Джейкоб. Ну і от я тут.
Я зробила все як сказав Карлайл. Присіла, приставила руку до землі і направила силу в землю та і взагалі я її як розлила всюди, по всьому лісу. Відчуття були нереальні, я дійсно могла все відчувати і навіть білку, яка стрибає по деревах, і їжачка що повзе собі кудись. Але мене зацікавило дещо інше, я відчула як до мене наближається якась велика тварина, по кроках можна було б зрозуміти що це вовк, але я точно знала що це не так. Потрібно було пошвидше вибиратися звідси, адже ще пару хвилин і тварина наблизиться до мене...