Мисливиця на вампірів

Глава 9

Я оглянулась і побачила Джейка. Він був м'яко кажучи здивований і наляканий. Та я і сама була в такому ж стані.
- Ну нічого собі- випалив Джейк захопленим голосом
- Сама в шоці-
- Слухай мене сюди попросила прийти Белла, вона дуже хвилюється за тебе, а ти навіть не сказала куди ділась
- І як ви дізналися ?
- Белла прийшла до твоїх батьків і вони їй розказали
- То чому сюди прибігли ви а не Каллєни?
- По деякій причині їм сюди не можна
- А по якій?
- Тобі не обов'язково це знати- який він грубий зі мною та і взагалі, я це замітила ще тоді, коли Белла пропала на декілька днів.
- Зрозуміло- мені якщо чесно стало взагалі всерівно.
- То що вертаємося в Форкс?
-Пффф- я фиркнула- З чого ти взяв що я повернусь в Форкс з тобою, та ще чи взагалі вернусь в Форкс?
- Мене сюди прислала Белла з проханням повернути тебе і я зроблю це з твоєю згодою чи без неї всерівно зроблю- ну нічого собі він наглий і готовий піти на все заради Белли, це мені в ньому подобалося, видно що він неймовірно любить її. За цей час мені в голову прийшла одна ідейка.
- Ти бачив що я тільки що зробила з вампірами, а з перевертнями я зроблю це набагато швидше- я сказала це дуже серйозним голосом і направила руку на Джейка. А він у відповідь перетворився на вовка. Я спеціально відвела руку на дерево щоб показати що я можу, але коли я направила частину сили, наголошую частину, далеко не всю, від дерева взагалі нічого не залишилося. Я сама дуже жахнулась, але вигляду не подала, зате Джейкоб подав. Я бачила як він налякався, і ще секунду постоявши втік кудись дуже швидко, а я направилась додому.
Вдома було все як завжди я поїла і хотіла посидіти в телефоні і перевірити соц мережі і зайти на сторінки своїх друзів. Але їх ніде не було там, я не могла їх знайти. Я знала що це означає вони мене заблокували, ВСІ!!!. Але я знала вихід. Я створила новий аккаунт і змогла зайти на їх сторінки. Я так і думала нові фотографії які вони виставили сьогодні. І там вони четверо дуже веселі. Від цього я вирішила з ними більше не спілкуватися і завтра ж повернутись у Форкс. Я почула стук у двері. Я зразу відкрила ну бо що мені боятися я вмію за себе постояти. В дім зайшов Джейк, він вже надоїв. Я зразу направила на нього свою руку, але він навіть не налякався, тепер вже здивувалась я і він це замітив і відповів
- Ти ж не станеш нищити свій дім- я зрозуміла що він правий, тому прибрала руку і подумала що він досить розумний.
- Що ти хотів? - я запитала дуже байдуже, адже так і було, я не збиралася вертатися додому з ним, я вернусь завтра сама, та і якщо він захоче щось зробити то я все-таки використаю на ньому мою силу.
Я навіть не встигла нічого замітити, як опинилися в нього на плечі. Він закинув мене і стиснув руки, мені стало якось не пособі, але я знала, що він робить це для Белли. І вже було хотіла вдарити його, але я відчула що він був дуже теплий, ні навіть гарячий. Я подумала краще не робити нічого і доїхати додому на вовкові. Це звучало дуже дивно, і після цих роздумів я перестала брекатись і заспокоїлась. Я ж бестлано покатаюсь на вовкові. А чому б ні. Я беру від життя все що можливо.
Коли ми виходили з мого під'їзду, я почула голос
- Ей ти хто? Вже відпусти її- я почула чоловічий голос. Я повернула голову і побачила Ендрю, з одного боку від нього стояла Медісон, а з іншого Кевін і Елізабет і було видно що вони дуже здивовані і навіть трішки злі. І тут в мене в голові прозрів хитрий план, щоб відомстити їм.
Джейк швидко зреагував і поставив мене на землю, а я в свою чергу з'єднала наші руки. Всі вони запитально подивились і навіть Джейк, а я трохи стиснула його руку і він зрозумів, що я задумала, тому трохи розслабився.
- Хто це ? - відрізала Медісон.
- Ти Нічого не хочеш нам розказати?- це вже був Кевін.
- Ну таааааак- я трохи протягнула цю фразу.
- Ну ? - Ендрю був якийсь злий, напевно тому, що я ніколи їм не розказувала, хоча вони навіть не догадуються що це я їх так задурюю.
- Це Джейк і я приїхала сюди заради нього,ми зустрічалися до того як я переїхала, ми спілкувалися, він до мене приїжджав і я вирішила, що приїду на цих канікулах до нього, а батькам скажу, що приїхала до вас- після цієї промови я поцілувала Джейка в щоку, а він мене, напевно йому ця ігра сподобалась.
- Я Джейкоб- він сказав це так щиро і з усмішкою на лиці подав руку Ендрю, але той не відповів
- Ми думали ти приїхала до нас.- сумно пробормотала Елізабет.
- Ви не так подумали, ну все ми пішли гуляти- я взяла Джейка за руку і тягнула його за собою,аж поки ми не прийшли до лісу
- Можна запитати що це було- ну звісно він хотів знати причини моєї поведінки
- Тобі цього не потрібно знати- я відповіла йому, так само, як він мені- але дякую що допоміг.
- Не має за що ну то що їдемо в Форкс?
-  То ти у нас Беллина собачка на побігушках?- я вже давно хотіла це його спитати і почути відповідь
- Ні я просто її найкращий друг- дуже спокійно відповів Джейкоб
- Але ти надієшся на більше я права?
- Так- я думала він зараз знов скаже, тобі це не потрібно знати, але ні цього не послідувало.
- Ясно, гаразд їдемо в Форкс!- Джейк зайшов трохи вглиб лісу, я розуміла що йому не приємно це робити при мені. Через декілька хвилин переді мною стояв чи то рижий, чи то коричневий вовк, дуже великих розмірів.
- Вааааауу- більше я не могла нічого сказати, він мене дійсно здивував.
Я вилізла на нього і він вже хотів рушити, але я почула дуже близько біля нас вібрації людей, я зразу злізла з Джейка, що його дуже здивувало і пішла шукати причину цих вібрацій. Я їх відчувала і відчувала, що вони посилюються, а це значить що ця людина переживає. Я знайшла джерело цього шуму, він був в кущі. Я забрала гілки куща, і побачила.....