Мисливиця на вампірів

Глава 10

Я відхилила гілки куща і побачила своїх друзів.
- Що ви тут робите?- я була дуже зла на них, що вони за мною слідкують, ще й після того брехали мені.
- Просто ми піклуємося про тебе, ти тут ходиш не зрозуміло з ким? Тим більше ми все бачили, що тут сталося- це вже була Елізабет.
- Це не ваша справа, хто вам давав право слідкувати за мною, забирайтеся звідси.
- Та що з тобою сталося там у Форксі, ти зовсім інша- це Медісон
- Та це ви змінилися, ви думаєте я не знаю , що ви зустрічаєтесь- я показала на Ендрю і Медісон- і ви двоє теж, але від мене приховуєте, і сьогодні ви теж ходили гуляти четверо, а я поза бортом так? Ви брехуни і зрадники не хочу мати з вами нічого спільного, а про це- я указала на Джейка- вовка- вам не потрібно знати.- я вилізла на Джейка і він дуже швидко побіг.
Я чула що мої "друзі" щось кричали , але я не хотіла їх вислухати. Пробігши трохи часу я вже була змучена, боліло все.
- Джейк зупинись- непочув мене- ДЖЕЙК СТОП!!- я перейшла на крик і він почув.
- Дальше я доберусь сама мені вже надоїло- я злізла з нього. Я бачила що він хотів мене зупинити, але я рванула зі всієї сили в ліс, я розуміла що від того що в мене появилася сила, я швидше бігати не стала, але шанс втекти від нього був.
Я бігла як тільки могла робила різкі повороти, забігала за дерево щоб Джейку було тяжче, правда це не дуже допомагало. Тому я вирішила зробити по-іншому.
Я просто бігла вперед і відчувала, що він вже дуже близько до мене і тут я розвертаюсь, і вдікидуюю його на метрів 30, і тоді біжу дальше. Це мені безумовно допомогло, я вже не бачила позаду себе Джейка і була здивована сама собі що так довго можу бігти без перериву. Напевно це ще один бонус, бути мисливицею. Я вибігла на пусту дорогу . Тут ні душі і я вже починаю думати, що надарма втікла від Джейка, але я справлюся.
По дорозі я йшла дуже довго, і мені ніхто не попадався, цікаво куди я попала. Через пів години я наткнулася чи то на місто чи на село, але це явно був не Форкс.
Тепер я починаю думати, чому я втікла від Джейка. Ну по-перше я горда і можу й сама добратися додому, по-друге я не хотіла від нього залежити, по-третє я йому не довіряла, можливо Белла довіряє, але не я. Мало що він міг зробити, чи завезди кудись, а так я сама по собі, ну а по-четверте мені було ой як не зручно. Так я все правильно зробила, що втекла, тільки тепер є проблема як мені попасти додому. Ну нічого будемо надіятись, що мені допоможуть тут, але я навіть незнаю наскільки далеко від Форкса, адже я дуже довго бігла і досить змучилась. До міста я дойшла швидко. По розміру нагадує Форкс такий ж маленький, але ж це явно не Форкс.