Мисливиця на вампірів

Глава 8

Коли я зайшла у дім там були мама і тато, вони щось обсуждали. Коли я подала голос вони тут же опинилися біля мене і почали дуже сильно мене обіймати, навіть тато, чого я від нього не очікувала
- Нарешті Доню ти тут ми так заскучили, як табір- який ще табір, я не могла зрозуміти, але згадала, що Карлайл мав придумати якусь версію для моїх батьків, а значить для них я поїхала в табір.
- Просто супер, я класно провела час, і багато чого навчилася
- Це круто, а хто був той хлопець що приходив по твої речі?- я зрозуміла що це був Едвард, адже саме він приніс мені мої речі.
- Це був один з моїх однокласників, я з ним подружилася- ну я трохи прибрехала, але я маю видумвти ще щось для того щоб поїхати назад до Калленів.
- Слухай у нас для тебе є сюрприз- мама і з татом сказали це в один голос, після чого засміялися- ти їдеш назад до нашого минулого дому на два тиждні, якраз на всі канікули- в мене не було слів, це саме те чого я так хотіла вже дуже багато часу, друзі, рідне місто.
- Дяяякккуууюю- я прокричала це дуже щиро і застрибнула татові на руки що обняти його, а потім обняла маму, я дуже щаааслива.
- А коли я виїжджати- я сказала це з усмішкою на лиці, адже я до сих пір не могла повірити
- Сьогодні- сказала тато. А ось це уже проблема, я ж маю їхати до Калленів тренувати силу, але якщо вибирати, то звісно я вибиру своїх друзів.
- Круто, але я забула ті речі в таборі.
- Нічого візьми інші, а ми потім їх заберемо, коли ти поїдеш- я не зрозуміла, чому тільки я
- Тобто, ви що зі мною не поїдете ?
- Ні у нас є тут робота, але ми тобі довіряємо, тому можеш поїхати сама на поїзді.- це взагалі рай, два тиждні без батьків і з друзями.
- Дякую- ми знову обнялися- то я побігла збирати речі. Я як небудь все потрібне закинула в чемодан і вийшла з кімнати. Там уже чекав тато, щоб відвести на вокзал.
Попрощавшись із татом, я сіла на поїзд і згадала що Карлайл і Белла про це не знають, вони навіть і не дізнаються, якщо мої батьки їм не скажуть. Це все тому що мій запах змішався з купою людей на вокзалі і по запаху вони мене точно не найдуть, за допомогою Еліс чи Едварда теж, їхні сили не діють на мене. Через 2 години поїзд зупинився і я вийшла з поїзду вдихнувши мій рідний запах цього міста. Те що я там побачила стало для мене справжнім сюрпризом. На вокзалі мене чекали мої друзі. Я як тільки їх побачила, не знала що робити, я хотіла їх налякати, або ще щось типу цього, але чомусь не зробила так. Опустивши голову і мій погляд трохи нижче, я побачила як мої друзі тримаються за руку, Медісон з Ендрю, а Елізабет з Кевіном. Як символічно, коли я була з ними то такого не було, а коли переїхала, то четворо друзів, два хлопці і дві дівчини, почали зустрічатися. Мені ніхто з них навіть не передзвонив, та що там вони напевно навіть і не думали про мене. Я дуже розізлилась, і не хотіла їх бачити. І в цей момент почався землетрус. Я знала що це була я, але на цей раз землетрус був набагато сильнішим, це означало що мої сили дуже виросли, цікаво що я ще можу. Я заспокоїлась, і землетрус закінчився. Люди були налякані, але через декілька хвилин заспокоїлись і мої друзі теж. Я хотіла пройти повз них. Як тільки вони побачили мене то пари прибрали руки одне від одного.
- Прииивііііттт - стали кричати мої друзі і бігти до мене, я все-таки дуже заскучила за ними і тому вирішила не обіжатися, а деталі виясню пізніше. Цей день ми провели разом я розказала їм про школу, про наш дім, але про те що я маю сили навіть не збиралася, навіщо. Ввечері вони провели мене додому і ми попрощалися.
Я зайшла в дім, прийняла душ, з'їла сендвіч і вирушила в сон.
Зранку, я зробивши все що потрібно,  хотіла передзвонити до друзів і піти з ними гуляти, але вони всі були зайняті . Ну нічого собі, я приїхала всього на два тиждні, а вони зайняті, я була дуже здивована. Напевно на побачення пішли. А я хотіла подивитися на свої нові сили, тому я хотіла піти в ліс який був тут недалеко. Я вирушила саме туди. Я заходила все дальше і дальше в ліс. І секунді я почула як до мене хтось біжить не величезній швидкості, це я знала за допомоги вібрацій. Явно було те що це вампіри. І вони появилися переді мною
- О подивись Алекс, якась людина забрела так далеко в ліс - сказала дівчина вампірка до хлопця
- Супер вона якраз стане для нас обідом- я не налякалася, тому що я знала що мене є козир.
Я виставила руку вперед з відкритою лодонею. І розвалила цю дівчину на куски і теж саме повторила з хлопцем, але о Боже, вони оживляються. Я знову розвалила їх і дуже швидко побігла з лісу караючи себе за те що забігла так далеко. Я знову відчуваю що вампіри приближуються,ось тепер я перелякалася. Я вже зупинилася і обернулася до них і була готова знов їх знищити, тому виставила руки вперед. Але як тільки вампіри появилися, з моїх рук пішла якась енергія, якась хвиля і ці вампіри і дерева розвалилися на найменші куски і зникли.





Я зі страхом подивилася на свої руки, я навіть не знала що так можу я розвалила половину лісу. Я була дуже сильна. І в той момент я почула тріскіт гілок, і побачила....