Мисливиця на вампірів

Глава 11

Я підходила до цього місця все ближче й ближче і незабаром я досягла своєї цілі. Треба було думати що робити далі. Я обшукала всі свої кишені, там знаходився телефон і 50 баксів. Це небагато, але має вистачити для одної ночі в якомусь мотелі, хоча мені ще немає вісімнадцяти, але як не як я справлюся, для початку потрібно ще знайти цей мотель.
Я блукала по вулицях цього містечка, проте нічого не могла розшукати, тому я прийнялася розпитувати прохожих і вони мені домогли. Як не дивно але проблем з цим не виникло, мені дали маленьку кімнатку за яку я заплатила 30 доларів і залишилося 20.  Лежачи і роздумуючи про все що сталося я заснула з думкою про те що зранку першою справою потрібно поїсти. Мій телефон повністю розрядженний і виключений.
Вставши я помилась у дуже тісному душі, ну хоть якийсь. Я одягнулась, розбирала речі і вибралася зі свого номеру. Здавши ключ на рецепшені і заодно роздумувала що робити, варіантів взагалі не було, адже після того як я поїм в мене взагалі не залишиться коштів.
З горем пополам я знайшла кафе. Там було дуже багато підлітків, напевно тому що двотижневі канікули, а їм немає що робити. Я ще раз обвела всіх своїм поглядом в пошуках вільного столика, але все було зайнято. Мій погляд зупинився на дівчині років 16, яка сиділа сама, читаючи книгу. Ну що ж їсти всерівно потрібно, а так як я добре знаходжу спільну мову з однолітками, це не має бути проблемою. Я підійшла до неї:
- Привіт, можна присісти?- вона підняла голову і подивилася на мене і всі інші теж подивились на мене, ну так зовнішність в мене досить приваблива, але може це тому що вони бачать мене уперше.
- Привіт, емм.. так звісно сідай.- не впевнено промовила моя співрозмовниця
-Я Емма- я щиро посміхнулася їй, але судячи з її реакції і реакції усіх інших, то вона була одиночкою і ніхто з нею не дружив.
- А я Дейзі, - вона застидалася.
-  Дуже приємно
- Взаємно, слухай а ти новенька в нашому місті так?Бо місто маленьке і школи тільки дві, старша і молодша і тебе я ніколи не бачила.
- Не зовсім так, давай я спочатку замовлю собі їжу, а тоді ми поспілкуємося, гаразд??
- Звісно.
Я замовила картоплю фрі, бургер і чай, адже вибір був не великий.
- Так от я в це місто потрапила заблукавшись коли гуляла по лісі- я зрозуміла що ляпнула дурницю по її погляду, ну так підліток який сам гуляє по лісі це трохи дивно, тому я прийнялася виправляти ситуацію- ну я гуляла з друзями, а потім від них відстала, а вони не замітили і я опинилась на самоті, телефон був розрядженний, а в кишені всього 50 баксів, які я вже витратила щоб десь переночувати і ось зараз витрачаю останні.
-  І що ти плануєш робити- їй стало мене жаль.
- Якщо чесно сама незнаю, а ти часом не знаєш як називається це місто і як дістатися в Форкс. І можеш позичити мені зарядку, чи телефон.- вона була здивована такою заявою- ну просто я тут нікого не знаю і тому... таке ось.
- Слухай в мене є ідея, мої батьки завтра зранку їдуть в відрядження і я лишаюсь сама на декілька тижнів, може ти до мене поки не найдеш вихід, ну але завтра.
- Урааааааааааааа, я тобі дуже вдячна і я обняла її.
Краєм ока я замітила що сюди підходить якийсь хлопець, доволі симпатичний, та що там дуже симпатичний.
- Привіт хто тут у нас ти недавно переїхала сюди, адже я тебе ще не бачив, а таку красуню я б зразу помітив- ну нічого собі у них тут хлопці, але мені такі подобаються, він самовпевнений, але в його погляді є доброта і цікавість.
- Привіт ні я приїхала до своєї подруги- я посміхнулася.
- Ясно можливо хочеш прийти сьогоді до мене на вечірку- ура нашлося місце де провести час, тільки потрібно одяг
- Ну гаразд- я згадала про Дейзі- але тільки з подругою гаразд ?
- Немає проблем- круто я тільки зовсім трішки у цьому місті а в мене вже є друзі.