Мисливиця на вампірів

Глава 15

Я хотіла помститися тому просто запустила вібраціями, від чого він відлетів на пару метрів і впав, тепер вже сміялася я, але на землі тримаючись за живіт, а Джейк в той час злився. Це було весело. Вовк встав і почав гарчати на мене, але мені чомусь стало ще смішніше. Так я трохи дивна. Зате Джейк вже не злився, а просто дивувався, не розуміючи чому я сміюся і не боюся.
- Що вовк, думав, що налякаєш мене, так? То знай я нічого не боюся!!- я підняла одну брову кидаючи виклик, але ця велика собака просто фиркнула і пішла далі.
- Ей ти куди? Хочеш залишити мене тут? Хочеш щоб твоя хазяйка Белла розстроїлась?- ой я сказала трохи лишнє, але не жалію про це, просто люблю тримати все під контролем, а таким чином Джейк буде мене слухати.
Я бачила як вовк різко повернувся почувши мої слова і зі всієї швидкості побіг прямо на мене, але я знала що він мені нічого не зробить і цьому є знову ж таки одна й та сама причина і ім'я у неї коротке- Белла. Перевертень застиг в сантиметрі від мого лиця, тяжко дихаючи в нього і в шию. Видно було я його довела, він був злий і це ще м'яко сказано. Його очі метали блискавки, але мені було всерівно.
- Йдем- коротко сказала, обійшла його і попрямувала по тому напрямку в якому ми їхали до цієї суперечки. Джейк знехотя поплівся за мною. Ми мовчали не сказавши ні слова, точніше я мовчала не сказавши нічого, бо коли Джейк стає вовком він не може балакати і через це мені трохи не зручно. Вже була глибока ніч коли я зупинилася щоб перепочити, сил не було ні на що. Я присіла на землю сперлася на руки і як-не-як відпочивала, закривши очі. Було чути що він теж зупинився, але що робив я точно не знала. Відчувши що мої сили відновилися, я встала обтрусила з себе всі залишки землі і знову попрямувала по доріжці, яка б мала вести до Форкса. Йшовши і йшовши дальше по лісу, я вже так вимоталася, що вже не звертала уваги ні на що. Моє бажання, якнайшвидше добратися додому і поспати дня два, це все що потрібно для щастя. Через півгодини ходьби, я побачила трасу, на моєму лиці зразу ж появилася усмішка. Я розвернулася щоб донести радісну звістку до Джейка, але його там не побачила. Ну супер, загубила собачку. Ой я забула що мені всерівно! Я розвернулася і пішла далі у пошуках містечка. Але не встигла я зробити перший крок, як почула шорох ззаді. Звісно я вже в який раз повернулася.
- Що вирішила залишити мене тут самого?- я побачила Джейка і сильно здивувалася я звісно його вже бачила не один раз, але то не було достатньо часу роздивитися, то було темно, то я просто не звертала увагу. Переді мною стояв високий броюнет із дуже великими мускулами і тільки в одних шортах.
- Ну якщо ти десь пропав то яка мені різниця, ти сам за себе відповідаєш а не я.- я повернула собі нормальний вид після того здивування і попрямувала до дороги. Вже на трасі я обдивлялася всі сторони але не було навіть натяку на місто
- Не капець, як тепер додому попасти? - я поставила руки на голову.
- Я навіть не знаю.- спокійно як ні в чому не бувало сказав перевертень, зло мені вже перегризало глотку, але я заспокоїлася і прийнялася обдумувати всі можливі варіанти.
По-перше ми могли б чекати на якусь машину яка б могла довезти нас в Форкс. 2 варіант повернутися туди звідки ми прийшли до того містечка, потім звідтам до мого рідного міста, а потім вже буде легше, але це займе купу часу а я ітак вже була вимотана. Ну а 3 варіант взагалі ненормальний просто йти на угад поки не знайдемо чогось що може помогти. Це все не те !
- Слухай ти, пес!!- зі злості чи із безпомочності викрикнула я - Що нам тепер робити, а? Ти забрав мене з того міста і повіз кудась сам незнаючи куди, та ?
- Я що подібний на дурного? - теж викрикнув Джейк
- Взагалі-то так!
- Ти сама у всьому винувата, не треба було ще тоді втікати від мене.- я почала думати про його слова, але зразу закинула це.
- Та це тому що ти мене викрав!
- Ні ти забула як перед друзями сама сіла на мене і ми побігли.
- Ні не забула, але я це зробила для того щоб хоч якось помститися їм, а у Форкс я ще не хотіла
- Коротше мені вже це надоїло, я знаю куди потрібно йти тому почекай я зараз перетворюсь і...- я не дала йому договорити:
- Ні я не збираюся їхати на тобі мене все болить!
- Та а ти що збираєшся пішки йти ? Тебе тоді теж буде все боліти .- от трясця він правий
- Хмм ну так ти правий, ну тоді давай ставай вовком і вперед тільки при умові що ти будеш бігти акуратніше.
- Як скажеш - Джейк зайшов у кущі а за секунду появився рижий вовк.
Я сіла на нього і ми помчали у напрямку Форкса, хоча я точно про це не знала