Мисливиця на вампірів

Глава 14

Я зняла з Джордана футболку і моєму взору повстав його прес. Здавалося що нічого не зможе нам помішати, проте я почула як хтось виламав двері і увірвався в кімнату.
Це був Джейк.

Він ривком опинився біля ліжка і відкинув Джо аж до шави, а той вдарився і знепритомнів
- Що ти чудиш ?- словами не передати яка я була зла, я просто рвала і метала, але це всередині, а ззовні я вела себе порівняно спокійно.
- Я тебе вже не знати скільки шукаю а ти тут веселишся та ?
- А тобі то яка різниця? Хочеш догодити своїй хозяйці, та песик Белли- я це спеціально сказала щоб його позлити ну а що, я люблю таке.
- Не смій мене так називати? - що ж у мене получилось задумане він явно злий, але мені цього мало
- Пфф а що ти можеш мені зробити?- тааак а тепер він дуже злий
- Не зли мене- це вже не сказав а проричав Джейк.
- Ох ладно, що ти хочеш?
- Я мушу забрати тебе в Форкс !!- хах мусить він але тут в мене в голові дозрів хитрий план
- А яке ти маєш право, а? Ти незнайома мені людина яка хоче мене кудись забрати, звідки я можу бути впевнена що ти відвезеш мене в Форкс, а не ізнасилуєш. І взагалі, мені мама забороняє розмовляти з незнайомими і дуже дивними для мене дядіньками . Я можу викликати поліцію і звинуватити тебе в спробі викрадення.- я нагло посміхнулася і була дуже задоволена собою. В той час Джейк   просто згорав від злості. Але я все таки сусіда повернутися з ним адже потрібно повернутися а самій це зробити буде ойойой як тяжко, тому поіздівались і досить.
- Так ладно досить ігор - сказав Джейк виводячи мене із моїх думок.
- Так згідна, мені потрібно повернутися додому, я звісно могла би повернутися сама, але з тобою буде швидше, ти просто швидко бігаєш.
- А звідки ти взяла що я буду тебе вести на собі, я тобі не кінь - я відчула себе якоюсь тупою, сама не розумію чому.
- А як ти збираєшся вертатися назад в Форкс  ?
- Я по-вовчому а ти як знаєш!
- А таа? Ну тоді я ще тут побуду і потім повернусь, а ти перед Беллою сам виправдовуйся- шах і мат тобі цуценя.
- Охх скільки з тобою проблем добре пішли
- Що вже? Я ще мушу попрощатися з друзями- і ми одночасно повернули голову до лежачого Джо без свідомості.- ну я не про цього друга про інших.
- За п'ять хвилин чекаю тебе перед виходом- сказав брюнет і вийшов з кімнати, а я прийнялася будити Джо. Що я тільки не робила я і била його і вилила на нього пляшку води яка лежала на столі, і це все взагалі не допомагало. Потім я наплювала на нього і направилась шукати Дейзі. Я її найшла танцюючу на танцполі з якимось незнайомим хлопцями, було видно що вона вже трохи п'яна.
- Ей Дейзі, Дейзі- я проривалася через кучу людей щоб дойти до своєї подруги.- Деееейзііі.
Накінець вона мене так замітила і підійшла :
-Хей привіт ти чого мене не почекала біля входу?!
- Та це мене Джо потягнув за собою і все . Слухай я вже маю вертатися по мене приїхав друг і він вже мене чекає надворі.
- Що ?? Як ?? Ти ж мала хоть один раз в мене переночувати, може ти поїдеш завтра ?- я розуміла що в неї крім мене мало друзів і вона хоче з кимось дружити але мені всерівно прийшлось би вертатися.
- Ні вибачай друг буде проти. До речі дай мені свій телефон я запам'ятаю.
- Емм гаразд, запам'ятовуй..- і вона мені продиктувала свій телефон, після чого ми обнялися і я пішла до Джейка. Він як і сказав чекав на вулиці із злим виглядом :
- Пройшло більше п'яти хвилин!!- прищурився він
- Ей ти сам винуватий, ти вирубав бідного Джо, який до сих пір лежить, я розумію що ти перевертень і все таке, але тобі треба краще контролювати свої сили і емоції розумієш?-тепер вже призурилась я
- Проїхали, йдемо- ми пішли в ліс з якого я втікла від Джейка. Всю дорогу ми мовчали. Кожен думав про своє.
Ми зайшли в ліс ну і пройшли трохи дальше, щоб нас ніхто не замітив.
- Відвернись!
- Навіщо?- я нерозуміючи подивилась на Джейка
- Так потрібно.
- Ну як скажеш- я обернулася, таке враження що я не бачила як він перетворюється, а я то бачила.
Через хвилину я відчула дихання на своїй шиї і повернулась.
На мене дивився великий рижо- коричневий вовк. Він виглядав дуже велично і він мене зачаровував, але я не подала виду. Він присів в очікуванні щоб я на нього сіла. Я так і зробила, зрештою круто кататись на великому вовкові. Я усілась і ми вирушили додому. Поки ми їхали я відбила собі копчик, і готова була вже зупинити вовка і бігти за ним на своїх двох.
Ми бігли вже довго, а я присідала щоб відхилятися від гілок, але один раз не встигла і вдарилась головою об досить величеньку гілку, після чого впала з Джейка- вовка.
- Ай- потерла я макушку своєї голови, а Джейку, було видно, дуже весело - тобі весело? Тут взагалі то людина страждає.
Я хотіла помститися тому просто запустила вібраціями, від чого він відлетів на пару метрів і впав, тепер вже сміялася я, але на землі тримаючись за живіт, а Джейк і той час злився. Це було весело