Почнемо знову

2.

Перед тим як піти додому я вирішила заскочити до своєї Ксюхи. Вона живе недалеко від мене - це нас і здружило. Ксеня вчиться в іншій школі, їй вже 16, вона моя єдина подружка.
Я підхожу до вхідних дверей і стукаю. Вони відчиняються.
- Привіт, Дануся.
- Здоров.
- Чого без настрою? Знов Галька домахалась?
- Ага, але то таке. Я маю важливу новину.
- Ну заходь.- вона відійшла від дверей тим самим звільнивши мені прохід.
Ми зайшли з нею в вітальню і сіли на диван.
- Давай розказуй.
- Кароче, Ксюха, 1 червня я їду в літній табір на 14 днів.
- Вже на наступний тиждень?! Ти шо жартуєш? Чого раніше не сказала.
- Вчора мене поставили перед фактом. Ти ж знаєш, шо табір то мука для мене. Але їду.
***
Вдома мене вже чекала розмова з татом і мамою. Я знала, шо нічого страшного не буде, але від розмови, на тему школи, я не втікну.
- Дануся, чому ти так огризаєшся до вчителів?- спокійним тоном, без жодного натяку на сварку, спитав мій тато.
- Я тільки відповідаю взаємністю.
- Але я не можу повірити, шо Галина Михайлівна чи інші до тебе погано відносяться.
- Думай, шо хочеш. Я не хочу говорити.
Я вже розвернулась, шоб йти до своєї кімнати.
- Завтра приїде Максим. Він буде тут 2 місяці, а потім знов їде в Київ.
Максим - мій старший брат, йому 20. Він навчається в Києві. Це перша хороша новина за останні 4 дні. Адже я дуже рідко його бачу.
 
Я вже прийняла душ і вирішила подивитися якийсь хороший фільм з чашкою чаю. На мою думку - це найкраще знімає стрес.