1 з 13

Ласкаво просимо в моє особисте пекло

   Як би мені не хотілось ігнорувати цей факт, але ранок таки настав. Почався він не найкращим чином, бо мене не розбудила ненависна мелодія будильника. Я прокинулась від дечого набагато гіршого. Голос маминого кавалера прозвучав за дверима моєї кімнати, супроводжуючись постукуваннями у двері:
    -- Одрі, час вставати! Проспиш перший день в школі!
    Я встала з ліжка і повернула ключ у дверях, так я замкнулась в кімнаті наніч, я справді не можу почувати себе в безпеці в цьому домі:
    -- Можна було не вистукувати, я завела будильник, до речі, ти розбудив мене на 7 хвилин раніше, ніж потрібно. Я могла б ще виспатись -- ліниво протягла я чоловікові, що стояв біля дверей. Білл не такий вже й жахливий, я маю на увазі з вигляду. У нього доглянуте волосся каштанового кольору, місцями проглядається сивина, але це йому личить. Карі очі і невелика щетина на обличчі додають йому мужності. Білл досить  високий, у нього підтягнуте тіло. Якби він не був таким підлим мерзотником, ми могли б подружитись, тим паче, що я встигла побачити у ньому декільке позитивних рис. Та, мабуть, це сталося б десь у паралельному всесвіті. Там, де у мене непогані стосунки з матір'ю і вона бачить у мені дещо більше, аніж спосіб отримати підвищення для її кавалера.
   -- Я гадаю, ці сім хвилин не врятували б тебе від недосипу -- з деякою насмішкою мовив чоловік, простягаючи мені вішак з якимось одягом -- Я приніс тобі форму, вона обов'язкова в цій школі. Тому, будь добра, прояви трохи поваги і, як слухняна дівчинка, одягни її сьогодні -- останнє речення супроводжувалось тим самим насмішливим тоном.
   Я забрала з Біллових рук форму й зачинила двері, мало не вдаривши його ними по обличчю.
   Варто розпочати збиратись в цю школу. Не горю бажанням стати посміховиськом для тих розбещених діток. Тому маю виглядати гарно, а не так, як у своїй школі. Там всі вже звикли, що Одрі спить до останнього і потім одягає що під руку попадеться та й всім байдуже на вигляд одне одного.
  Отож, я трішки відволіклась, якщо я скажу ще бодай декілька слів про свою школу, то буду дуже засмучена. Тому варто одягатись і не думати зайвого.
  Я наділа свою форму, яка, до речі, виглядає досить гарно, зізнаюсь чесно, мені вона сподобалась. Але я нікому цього не скажу, бо перечитиму сама собі. Отже, моя форма складалась з білої сорочки, клітчатої спідниці, що була коротшою за усі у моєму гардеробі, але її довжина не переходила межі пристойності, це ж все-таки шкільний одяг. Також я вдягла чорний піджак з емблемою школи. Ви не повірите, але я настільки сильно хотіла бути на рівні з тими багатіями, або навіть краще, що взула підбори. Так, вони не високі, але для мене це вже маленька перемога.
  Русяве волосся я завила у локони й доповнила зачіску обручем з перлинками, у мене були схожі сережки, тож я вирішила, що цей аксесуар буде доречним. Я навіть макіяж зробити не полінувалась. Можу вас запевнити, що виглядаю я зараз на всі сто відсотків. Принаймні, так я думаю, дивлячись на цю дівчинку в дзеркалі.