1 з 13

Вечір откровень

-- Валимо звідси... -- я різким рухом завалилась всередину Діланової автівки, гучно грюкнувши дверима.
-- Що ж змусило тебе так різко змінити свої плани? -- хлопець насмішливо глянув на мене.
-- Замовкни... і тисни на газ, я не хочу більше тут знаходитись..

Судячи з того, як змінився вираз обличчя Ділана, він зрозумів, що зараз не варто мене чіпати. Тому він просто мовчки виїхав з парковки, і не набираючи високої швидкості, ми рушили кудись в невідомому напрямку.
Всю дорогу я мовчала, очевидно це тішило хлопця, але все ж, він був не менш напруженим, ніж я.

-- То куди ми їдемо? -- мовив Ділан

Я побачила невеличкий паб на окраєні вулиці і вирішила зайти туди і випити трохи. Ви спитаєте як я купуватиму алкоголь, адже мені немає 18? Все просто... На такий випадок мій друг Алан зробив мені фейковий паспорт, за яким я офіційно повнолітня. Алан добряче заробляє на цьому, йому вже 27, а він досі не знайшов нормальної роботи от ходить по школах і пропонує підліткам свої паспорти. Мій тато каже, що він вже 3 рази потрапляв у відділок за це, але звісно тато не знає, що його люба доня дружить з Аланом, та ще й купила в нього паспорт.

-- Зупини он тут -- мовила я, вказуючи на парковочне місце поруч з пабом.
-- Ти впевнена що хочеш сюди? Не думаю, що п'яні спітнілі бородаті мужики з кухлями пива в руках і залишками смажених ребер між зубами найкраща компанія для тебе. -- сказав Ділан, паркуючись
-- Ти недооцінюєш такі місця. І взагалі, ти підеш сюди зі мною -- я вийшла з машини і попрямувала до дверей пабу, одночасно риючись в сумочці в пошуках "паспорту".
Ділан ішов слідом

Як же я рада що слова Ділана щодо цього пабу не виявились правдивими. Тут лунала приємна музика, пахло пивом з ягідним сиропом, народу боло мало, за одним із столиків сиділа компанія симпатичних хлопців років 20-ти, які судячи зі всього щось святкували. За баром стояв чоловік з дивною стрижкою, від якого неприємно пахло м'ятними жуйками вперемішку з ромом. На диванчику поруч з телевізором розмістилось двоє дівчат і один хлопець, їхня компашка була дивною, вони весь час сварились, а потім, як ні в чому не бувало, знімали милі снеп відео. Ті ще лицеміри...

-- Присядемо отут -- я вказала на стільці біля барнрї стійки
-- Ага -- як на диво спокійно відповів хлопець.
-- Що ти будеш? -- спитала я, розглядаючи список напоїв на задній стіні бару.
-- Он той напій -- Ділан вказав на одну з замислуватих назв, які напевне ніхто ніколи не навчиться вимовляти.