Міраж зими

6

Після продзвенів дзвінок, тому потрібно було відкласти гаджети в сторону, а брюнет відчував на собі чомусь погляд Пака, який його хвилював чи соромив і це дивно.

****
В суботу коли сонце почало тільки сходити на горизонті неба і пташки співати чудову мелодію, чи то голуби воркувати, Чонгук складав свою дорожню спортивну сумку чорного кольору. Точніше він склав речі ще вчора у вечері, а зараз він доскладує різне. Наприклад: зубну пасту і щітку, духи, зарядку і наушники 2 штуки і т.д.
Він вже одягнений в худі чорного кольору і сині джинси, що були рвані на колінах і на бедрах. Він погляннув на годину в телефоні
06: 50, а збираються біля школи у 08:00 тому і є час поснідати та з мамою поговорити.

Мама часто рано прокидається, бо робота, навіть у суботу має такий рефлекс. Коли він збирався то бачив, що мама встала і пішла на кухню робити сніданок, тому повністю зібравшись він пішов на кухню із милою усмішкою. Матір заварила чаю одночасно жаривши млинці. Коли син зайшов мама усміхнулася поклавши кружку на стіл

— Доброго ранку — вітається він

— Доброго — матір перевернула налисники на сковорідці
— Ти синку вже склав всі речі?

— Так — хлопець зробив глоток теплого напитку — наче би все зібрав. Не хвилюйся, мамо

Хлопець усміхнувся бачивши як місіс Чон накладає в тарілку млинці із абрикосовим сиропом

Коли на стрілках було 07:20
Чонгук поїхав на таксі до школи, але перед тим довго прощався з мамою і з татом, який вчасно проснувся. Матір дала установи і сказала щоб він часто телефонував, бо буде хвилюватися і Чон тільки пообіцяв та обійняв на прощання.

Коли він вийшов із таксі біля воріт школи, то вже бачив великий двоповерховий білий автобус який буде їхнім транспортом. Біля автобуса було вже багато дітей із сумками чи чемоданами. На диво, була тепла погода, але прохолодний вітер теж був присутній. В сторонці біля дверей школи він побачив своїх друзів, тому усміхнувшись пішов до них, які теж помітили його і, здається, єдиного чекали

— Добрий ранок вам

Чон привітався і друзі кивнули з усмішками.

— Добрий, Гук — Хо виглядає веселим, так як Юнгі що ховає усмішку за ухмилкою, значить вони були десь разом. Цікаво

— Чон — відкликає його Джин, що приклав руку до підборідка, зачипаючи губи — Хо сяде в автобусі з Юнгі, а я можу з тобою, щоб тобі було не одиноко